Український Жюль Верн. Постать в історії та сучасності
Твори Володимира Владка – чудовий приклад класичної пригодницько-фантастичної літератури. Його вважають нашим Жюль Верном – батьком української наукової фантастики. Однак сьогодні поціновувачі цього жанру навряд згадають назви його романів. І не дивно – вони давно не перевидавались, та й в цілому цей жанр літератури в Україні зараз знаходиться в глибокій кризі. Немає нових авторів, імена яких були б варті уваги широкого загалу та які б писали рідною мовою.
Майбутній письменник, Володимир Миколайович Єремченко – це справжнє прізвище Владка – народився в Петербурзі 8 січня 1901 року. Однак писав свої твори саме українською мовою. Та як і в більшості відомих фантастів, життєва історія його досить звичайна, тому звернемо увагу лише на цікаві факти з його життя.
Історія виникнення псевдоніму “Володимир Владко” дещо містична. Навчаючись в Інституті народної освіти, Володимир був змушений допомагати своїй родині, заробляючи гроші в газетах та журналах. Підписував свої статті завжди “Владимир Еремченко”. Одного разу верстат зіпсував підпис – від імені залишилось тільки “Влад”, а від прізвища “ко”. Так з’явився Володимир Владко.
Засновник української фантастики завжди мріяв стати винахідником та інженером. Здобув глибокі та різнобічні знання – вільно володів англійською, латиною, німецькою та французькою. Знав про всі найновіші відкриття в науці та техніці. Всі ці знання знадобились йому в написанні найвідоміших романів. Вже пізніше, достовірність з якою були описані деякі явища, які автор не мав змоги відчути, дивували фанатів літератури.
Як і більшість фантастів, Владко володів даром передбачення. Це підтвердив один з його палких прихильників – Павло Попович, який згодом став першим українським космонавтом, котрий побував на орбіті нашої планети, і зізнався: “Для мене “Аргонавти Всесвіту” – буквар космонавтики. Вже коли побував у космосі, був просто вражений, як письменник точно спрогнозував ситуацію, пов’язану з невагомістю” Передбачення можна зустріти і в іншому романі – “Аероторпеди повертають назад”, надрукованому “Дитвидавом” ще у 1934 році. У ньому одна з європейських країн (цікаво, що на малюнках її військові зображені зі свастикою на одязі) нападають на СРСР. Перші бомби бомбардувальники скинули о 4‑ій ранку, ніби прогнозуючи початок Другої світової через сім років – у червні 1941‑го. Серед героїв книги є і такий собі лейтенант авіації Гагарін.
Таємниці в житті Владка зустрічаються часто. З якихось невідомих досі причин, наклад роману “Аероторпеди повертають назад” вилучили і знищили. До сьогодні вціліли лише два екземпляри – в Національному музеї літератури в Києві та в приватній колекції в Харкові, а друкований наклад складав 10 тисяч примірників. Ця історія з вилученням згодом вплинула і на долю найвідомішого роману Владка “Аргонавти Всесвіту”.
Твір про комічну експедицію на Венеру – “Аргонавти Всесвіту”, друкували частинами, з січня 1935‑го протягом десяти місяців у науково-технічному журналі “Знання та праця”, незважаючи на те, що написаний він був ще у 1933‑му. Однак цензори не надто квапились давати дозвіл на друк нового твору автора, попередню книгу якого щойно заборонили. Відразу по закінченні журнальної публікації, “Аргонавти Всесвіту” вийшли в друк накладом у 20 тис. Для того часу це був дійсно вражаючий наклад української книжки. Для порівняння, середній наклад тоді складав 7,5 тис., а популярного фантастичного роману Юрія Смолича “Господарство доктора Гальванеску”, який вийшов кількома роками раніше, лише 10 тис. примірників. Після оприлюднення, Владко декілька разів доопрацьовував роман, відповідно до нових технічних досягнень. Популярність роману була шаленою, оновлені “Аргонавти” постійно перевидавали. Не втратив своєї актуальності роман навіть із початком ери реальних польотів у космос, навпаки – його перевидавали навіть після смерті автора 1974‑го року. Востаннє “Аргонавти Всесвіту” друкували українською мовою 1990 року.
Існує легенда, що саме роман Владка “Аргонавти Всесвіту” посприяв початку літературної діяльності братів Стругацьких. Нібито, прочитавши роман, Аркадій і Борис Стругацькі різко розкритикували твір Владка. Однак, хтось підмітив, що критикувати може кожен, а от написати краще – ніхто. Вже у 1957 році з’явилась повість Стругацьких “Країна багряних хмар”, в якій була представлена інша версія експедиції на Венеру. Так розпочався творчий шлях Стругацьких.
У творчості Владка є немаленька перерва – цілих 15 років автор мовчав. Справжню причину такої тиші не знає ніхто, можливо, причина в тому, що якраз почалася Друга світова війна. Володимир Миколайович стає політичним коментатором української радіостанції імені Т. Г. Шевченка в Саратові. А пізніше – спеціальним кореспондентом Радінформбюро, власним кореспондентом “Правды”, завідує українським відділенням “Литературной газеты”. Лише після 15 років мовчання, Владко потішив своїх фанатів новими повістями та збіркою “Чарівні оповідання”.
Нинішньому любителю наукової фантастики не легко знайти твори Владка – тільки в електронному вигляді, чи на розкладках букіністів. А от за кордоном його твори знають та люблять. Роман “Аргонавти Всесвіту” шість разів перевидавали в Японії. Творчість останнього українського Жюль Верна, батька української наукової фантастики – Володимира Владко – і сьогодні є частиною повністю занедбаного літературного жанру, на жаль. Однак, це ще раз свідчить про те, що українці так мало знають про своїх справжніх героїв.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини своєї кишені. Постать в історії та сучасності
1665 всього переглядів, 1 сьогодні
