«Щоб завтрашній день був цікавим» – гасло справжнього видатного українця. Постать в історії та сучасності
«Постарайтеся робити в житті те, що хочете, а чого не хочете – старайтеся не робити» – за таким нібито простеньким девізом криється історія життя людини, яка двічі потрапила до Книги рекордів Гіннеса, вже будучи на пенсії.
А почалась наша історія з банального життєвого випадку. Геолог з 35-річним стажем, який встиг побувати золотодобувачем у Гані раптово став мореплавцем, сам того не очікуючи.
Павло Резвой народився в родині геологів, тому життя на одному місці завжди здавалося йому нудним. Змалечку від звик до дороги, ночівлі в наметах та незнайомих пейзажів довкола. Чи ж дивно, що обрав таку ж, як і у батьків, професію. Однак, працюючи в високогірних експедиціях Паміру, він не міг навіть уявити, яку пропозицію підкине йому доля, коли сивина вже вкриє скроні та бороду.
Син Павла – Теодор у 2001 році на веслах перетнув Атлантичний океан. Батько допомагав йому готуватись до подорожі. Завдяки захопленню сина, він вже мав багато знайомих серед гребців. Одному з них він і висловив своє бажання самому спробувати перетнути океан. У відповідь почув досить образливе – ви вже застарий для такого. На той момент Павлові виповнилось 64 роки. Це неабияк зачепило чоловіка, який не звик пасувати перед життєвими викликами і він вирішив будь-що довести всім, що він здатний на це.
Коли рішення було прийняте, постала нова проблема – де взяти гроші. Тут на поміч прийшли гребці з того ж таки англійського клубу, де добре знали Павла. Йому знайшли старенького човна, який, однак, ще потрібно було доустаткувати та відремонтувати. Зі всіх куточків світу почало приходити оснащення для човна, яке з якихось причин не знадобилось. Вже через півтора місяці човен був повністю готовий до далекого плавання. Завдяки такій допомозі, Павло Резвой витратив лише 2 тисячі фунтів.
Попереду на мандрівника чекала Атлантика. Вірніше, не чекала. За словами самого Павла, в океані ти відчуваєш себе, як блоха на собаці. Але блоха хоч кусається. Океан живе своїм життям і абсолютно не переймається долею того, хто пливе. Саме тут відчуваєш всю цілісність та повноту Світу.
У віці 65 років Павло Резвой у складі команди міжнародної трансатлантичної гребної регати ORSARR 2004 за 62 дні перетнув Атлантичний океан. Він посів друге місце по класу «соло». Випередив його тридцяти трирічний юнак всього на 2,5 дні. У Резвого були всі шанси стати переможцем, однак під час плавання вийшов з ладу gps – навігатор і супутниковий телефон. Два дні довелось плисти навпомацки, паралельно намагаючись відремонтувати прилади. Якраз на ці два дні його і випередив переможець регати.
Незважаючи на друге місце, результати були вражаючими, про що свідчить і те, що цього ж таки 2004-го року найавторитетніша організація з екстремальних мандрівок до “полюсів” планети ExplorersWeb відзначила 5 мандрівників року. Серед них і Павло Резвой – найкращий з тих, хто борознив, гріб або йшов під парусом через океани планети.
За цей заплив Резвого занесли до Книги рекордів Гіннеса, як найстаршу людину, якій вдавалося самотужки перейти океан на веслувальному човні.
Здавалось би – час на цьому спинитись і насолоджуватись отриманими враженнями, численними фото та переповідками історій.
Вже наступного року Резвой зважився на ще один ризикований крок. Хоча, можна сказати, що сама доля так підтасувала карти, щоб це сталось. Павлові було 66 років і його старший син вирішив перепливти Індійський океан. Він старанно спланував свою подорож та зібрав необхідні кошти. Але, пропливши кілька днів, відмовився від своєї ідеї. Павлові прийшла думка продовжити мандрівку сина і він відразу вилетів до Кокосових островів (Австралія, розташовані в Індійському океані).
Цього разу Резвой подолав відстань 5,5 тис км – від Кокосових островів до Сейшельських за 57 днів і став найстаршим та найшвидшим серед веслувальників, які перетинали Індійський океан. Крім цього, він друга у світі людина, яка на веслах перепливла два океани.29
Павло філософськи ставиться до всього, що відбувається в його житті. Перше питання, яке задають журналісти – чи не страшно було плисти самому в океані? Але, здається, він настільки довіряє собі та Світові, що сприймає страх не більше, ніж звичну для людини емоцію. Бо ж на шляху звісно траплялись прикрості. Декілька разів його кораблик перевертало. Якось вночі акули чухали плавники і добряче пошкодили борт. А вихід з ладу gps – навігатора і супутникових телефонів, про які вже згадували. До всього ще й абсолютна самотність – таке здатен витримати не кожен. Саме тому сміливців, які підкорили Еверест більше, ніж тих, хто переплив океан.
В такій ізоляції звичні хобі вже не рятують і швидко набридають – фотографування, риболовля. Єдине, що залишилось – це аудіо книги та споглядання.
Резвому вдалось побачити багато дивовижного, але найбільш вражаючим був кількагодинний штиль, коли зникла межа між небом і океаном. Захоплення викликало стадо китів у Атлантичному океані. Чоловік так замилувався гігантами, що не відразу зорієнтувався і не встиг відзняти їх. Згадує кита, який пропливав поруч з кораблем і так хотілось доторкнутись до нього рукою. Але вчасно схаменувся, адже злякана тварина могла легко розтрощити корабель і самого Павла.
А от дельфіни виявились більш цікавими. Їх було значно більше – 4-5 тисяч і вони постійно намагались зазирнути та подивитись хто такий сміливий. Для цього плавали поруч, вистрибували з води, а деякі навіть гребли на плавниках та хвості, щоб детально роздивитись зухвальця.
Неймовірних історій у Павла Резвого зібралось багацько. Вистачить на цілу книгу, яку він мріє видати у форматі щоденника. Своїми рекордами особливо не пишається, типу, то такий собі здобуток, бути поруч з людиною, яка далі всіх плює.
Життя Резвого сьогодні так само насичене та цікаве – в серці мрія підкорити Тихий океан, але на то бракує коштів. Незважаючи на свій поважний вік, він не схожий на пенсіонера – живе в Карпатах у селі Росохи, тут має свою столярню, пасіку, займається вирощуванням синьої картоплі, а ще ходить на нічні полювання та підковує коней односельчанам. Місцеві знають його перш за все завдяки активній громадській позиції та працьовитості, а вже потім, як мандрівника та рекордсмена.
Що ще потрібно сказати про людину, яка підіймаючи келих, п’є за те, «щоб завтрашній день був цікавим»?! Такі вони – видатні українці.
Підготувала Тетяна Кострикіна
Читайте також: Діснеєвські герої мають українське коріння! Постать в історії та сучасності
843 всього переглядів, 1 сьогодні
