Діснеєвські герої мають українське коріння! Постать в історії та сучасності
Всі ми родом з дитинства. Нас тягне туди все життя. Там солодко, яскраво і тепло. А ще – можна дивитись безліч мультфільмів. Моєму поколінню пощастило – ми виросли на вже легендарних діснеєвських історіях. Стиль Уолта Діснея неможливо сплутати. А ви знали, що одним з найкращих аніматорів студії The Walt Disney Company був виходець з України? Володимир Титла – син українських емігрантів з Тернопільщини допоміг Діснею створити неповторні та унікальні образи, які і досі живуть у світі дитинства.
Народився Володимир Титла 25 жовтня 1904 року. Родина емігрантів з села Підгайці Тернопільської області жила бідно. Батькові доводилось виготовляти бочки для риби. Родила була релігійною, тому малому Володимиру доводилось відвідувати церкву. Саме там одна з черниць першою помітила його талант до малювання.
Малий втікав від реальності до світу фантазій і повсякчас малював будь-де і будь-чим. Якось через хворобу він змушений був пролежати цілий рік у ліжку і тільки малювання допомогло йому перечекати цей час. Він ще не мав художньої освіти, тому робив копії з коміксів.
Життя хлопця змінилось після відвідин з тіткою Мангеттену. Тут він вперше побачив роботу видатного піонера мультиплікації Уінзора Маккея – мультфільм «Динозавр Герті» у театрі водевілю. Пізніше його дружина скаже, що саме цей епізод вирішив долю Білла, як називали Володимира на американський манер.
Якщо хтось і досі вважає, що тільки закінчена вища освіта дає гарантію успішного майбутнього, знайте – Володимир Титла лише рік провчився у вищій школі. Він абсолютно чітко визначив, що його майбутнє пов’язане тільки з мистецтвом. Тому наступним кроком стала нью-йоркська вечірня школа індустріального дизайну.
Володимир змушений був дбати не лише про себе, але й про свою родину, тому на початку шляху ним часто керувало тільки бажання заробити. Спочатку він працював карикатуристом в газетах. Згодом отримав роботу у Paramount Pictures – тут він створював заставки для фільмів. Робота була досить примітивною, зате давала змогу отримувати сякі-такі гроші.
Але молодого художника досить швидко помітили і він пішов працювати до John Terry’s Studio. Водночас Володимир відвідує студію Ліги студентів мистецтва.
Така робота, хоч і не давала змогу розкрити талант, але художнику вдалось зібрати гроші на подорож до Європи у 1929 році. Син звичайних українців поїхав вивчати живопис у Парижі, навчався мистецтву скульптури у Шарля Деспіо, брав уроки у художника та ілюстратора Бордмана Робінсона. Вдалось йому завітати і до рідного села батьків на Тернопільщині. До Америки він повернувся дещо розчарованим. Художнику здавалось, що він ніколи не зможе досягнути рівня майстрів, яких побачив.
З 1934 року починається золотий період аніматора Володимира Титла – його запросив до себе на студію Уолт Дісней. На той час діснеєвські мультфільми були досить популярними. Однак, вони були короткими, з простою анімацією. Художникам не вдавалось повністю відтворити емоції персонажів. Дісней задумав створити дещо зовсім нове – повнометражний мультфільм за мотивами казки Братів Грімм «Білосніжка і семеро гномів». Грандіозним був не лише задум. Уолту Діснею довелось закласти власний будинок, бо бюджет «Білосніжки» замість 250 тис. доларів, перевалив за півтора мільйона. Життя цілої студії залежало від успіху мультфільму. Безперечно, для Діснея справжнім успіхом стало те, що працювати над «Білосніжкою» запросили і Володимира Титла. Він мав дивовижний хист – створювати емоційних персонажів. Творіннями Титла стали гноми Буркотун та Сонько. За словами самого художника, брови для Буркотуна він взяв у самого Діснея, а ніс запозичив у вареного буряка.
Прем’єра «Білосніжки» відбулась 21 грудня 1937 року і це була справжня сенсація. Мультфільм отримав «Оскара» і ще сім, що ще раз вказувало на довершеність персонажів Титла.
Крім героїв для «Білосніжки» Володимир Титл створив Страмболі з «Піноккіо», корову Клорабель з «Міккі-Мауса». Під час творення слоника Дамбо, художник надихався власним сином Петром: “Більшість манер, емоцій я взяв зі своєї власної дитини. Немає нічого награного у дворічного малюка”.
Вухасте слоненя настільки припало до душі дітлахам та дорослим, що мультфільм удостоїли двох «Оскарів» та «Пальмової гілки» за анімацію.
Сцена емоційних відносин місіс Джамбо до свого синочка Дамбо і досі вважається найкращою анімацією в історії цієї мистецької форми. А в ній художник зобразив власні відносини з сином.
За час роботи в студії Уолта Діснея, Володимир Титл зміг повністю розкрити свій талант аніматора. Його любили та поважали не лише в студії. Маленькі шанувальники з нетерпінням очікували на чергову казкову історію від Disney. Нажаль, у 1943 році художник пішов зі студії, про що шкодував до останнього. Причиною стали страйки працівників проти Уолта у 1941 році. Тоді, через економічну кризу, студія змушена біла звільнити багатьох співробітників. Володимир просто підтримав друзів і не зміг працювати у напруженій атмосфері, яка склалась на The Walt Disney Company після звільнень.
Повернутись сюди Титлу так і не вдалось.
Після Діснея Володимир працював у «Terrytoons», «Famous Studios» (власність «Paramount Pictures»), «Tempo Production». Він є автором відомих персонажів Каспера, малої Лілу (прототипом стала донька Тамара) та маленького Ендрю.
Останні чотири роки свого життя Титла постійно намагався знайти роботу. Звертався до The Walt Disney Company, але там йому відмовили. Незважаючи на те, що Титла був членом Американської кіноакадемії та Національного товариства анімації, влаштуватись на роботу не вдавалось. Через таке приниження розвинулась депресія. Володимир осліп на ліве око.
Помер геніальний аніматор у 64 роки на своїй фермі у Коннектикуті. За словами його дружини Адріен ле Клерк, він фанатично любив землю, не міг без неї. У цьому безперечно проявлялось його українське коріння. Крім цього, він весь час слухав українські пісні.
Пізніше, першочергова увага до емоцій та почуттів характерів – стала відмінною рисою диснеївської анімації. А творцем цього був хлопець з бідної родини українських емігрантів. У 1998 році Володимир Титл посмертно отримав нагороду «Діснеєвські легенди». Його і досі вважають одним з кращих художників золотого періоду мультиплікації.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Перший трансплантолог – українець. Постать в історії та сучасності
2142 всього переглядів, 2 сьогодні
