Рух Zero Waste та первомайський базар. Невеличкий експеримент
Поїздка на базар – то ціла церемонія для українця. Це ж бо не просто місце покупки/продажу, це – справжнісінька соціальна мережа. Тут дізнаються останні новини, зустрічаються зі знайомими, яких не бачили років з десять, тут втрачають або знаходять. Не даремно ж одесити кажуть: «Делать базар»!
От і ми вирішили перевірити, наскільки наш Центральний ринок, а точніше, торговці, готові сприймати та оперативно реагувати на нові запити покупців. Насправді, забігаючи вперед скажу, що слово «оперативно» не варто вживати в цій ситуації. Але почнемо з початку.
Враховуючи те, що ситуація з пластиковим сміттям в Україні і світі в цілому просто катастрофічна, ми поступово звикаємо не брати у магазинах та на ринках пластикові кульки та запасаємось своєю тарою з дому. Це не складно – просто дивитесь на свій список покупок, та відразу кладете тару, в яку можна спакувати продукти. Наприклад, для молочних – скляні банки або судочки, для круп та хліба – мішечки і так далі.
Але, як виявилось, то пів справи – взяти свою тару, ще потрібно вмовити продавчиню продати тобі товар у цю тару.
Наприклад, у молочному відділі жіночка відверто здивувалась проханню налити молоко не з пластикової пляшки, а з бідону до скляної банки: «Воно все свіженьке, вранішнє». Важко сказати, чому саме вона наполягала на тому, щоб продати молоко з пластикової пляшки – можливо, воно не все вранішнє або ж просто таке прохання здалось їй дивним. Після того, як їй пояснили, що повторно використовувати пластикові пляшки не можна, оскільки продукти розпаду матеріалу потрапляють у молоко, вона капітулювала і налила з бідону. Хоча, краще було б, щоб молоко продавали тільки з бідонів.
З сиром ситуація дещо ускладнилась тим, що виникла потреба не просто насипати його у нашу тару, а ще й зважити його. Зрозуміло, що кульок і судочок мають різну вагу і це необхідно враховувати при зважуванні. Після довгих перемовин довелось просто продемонструвати продавчині всю елементарність процесу – на електронних вагах є кнопка «тара», завдяки чому розумний пристрій враховує вагу тари і це дає змогу зважити сам продукт.
Трохи легше з продавцями овочів та фруктів – зазвичай вони просто мовчать, після фрази «кульочок не потрібен, я наберу у свій». В інших випадках починають говорити, щось типу, «та беріть, це ж безкоштовно».
Звісно, було б набагато легше, якби не доводилось перед кожним ларьком проводити міні-лекцію на тему екоосвіченості, але це ж не завжди проблема конкретно цих людей, це проблема українського суспільства в цілому, яке поки що в питаннях екології пасе задніх. В країнах Африки за використання пластикових кульків передбачений штраф, до слова.
Це ми до чого? Помріємо! Було б дуже добре, якби керівництво наших базарів та ринків провело бесіди зі своїми продавцями та цю тему. В ідеалі – відмовитись від використання пластикових кульків на цій території або ж ввести якийсь приємний бонус для тих, хто вже купує у свою тару.
Інший варіант – пропонувати альтернативу. Так, продавці хліба та випічки могли пропонувати на вибір пластиковий чи паперовий кульок. Зовсім крайній випадок, який не потребує жодних затрат, це просто погоджуватись продати людині товар у її тару. Мені бо досі не зрозуміло, чому мені вперто не хочуть продавати хліб не «в кульочку».
Так чи інакше, ми поступово йдемо до цього – приймаються закони, які будуть обмежувати використання пластику або й взагалі поставлять під питання існування деяких предметів – одноразового посуду, повітряних кульок тощо. На такі кардинальні зміни ще потрібен час, а от почати змінювати щось вже сьогодні може кожен з нас.
Тетяна Кострикіна
Нагадаємо: Життя у стилі zerowaste
Звести кількість сміття до нуля – навряд, але суттєво зменшити – реально. Про рух Zero Waste
1214 всього переглядів, 1 сьогодні
