Не просто талановита актриса, а наша землячка! Постать в історії та сучасності
Чи знаєте ви, первомайці, на чию честь встановлено цей пам’ятний знак? А чиє ім’я носить Центр культури та дозвілля, що в центрі міста? Чи чули ви коли-небудь ім’я Єфросинії Зарницької? А ми можемо нею пишатись, адже ця неймовірно талановита актриса народилась на Миколаївщині і закінчила своє життя саме у Первомайську. Та що такого особливо в цій красивій жінці?
Народилась вона 16 лютого 1867 року в Одесі у родині тютюнового негоціанта (особа, що займається оптовою торгівлею) Пилипа Азгуріді та Каліони Азгуріді, яка походила з польської шляхти. Дитячі та юнацькі роки провела у родинному маєтку свого дядька, чоловіка маминої сестри, сільського священника Григорія Михайловського. Проживали вони у с. Катеринівка.
Вже тоді в родині Михайловських розмовляли винятково українською мовою. Взагалі це вважалась добропорядна родина – Григорій був освіченою людиною, грав на музичних інструментах, очолював церковний хор. Саме він і прищепив Зіні (так називали Єфросинію у сімейному колі) любов до мистецтва та співів зокрема.
Освіту дівчина здобула в одному з найкращих учбових закладів Одеси – одеському приватному пансіоні пані Гептнер. Тут вона незмінно, протягом всіх років навчання, була найстараннішою та найрозумнішою, що підтверджують її численні нагороди. Та любов до музики не зникла і Єфросинія навіть не роздумувала над тим, куди саме вступати далі – до Одеської музичної школи Товариства витончених мистецтв. І тут своє навчання дівчина закінчила блискуче – з відзнакою. Її голос на випускному екзамені так зачарував голову училищної ради архієрея Димитрія, що він благословив майбутню співачку та нагородив нотами з власним підписом на них. Та тоді доля склалась інакше, і Єфросинія змушена була відмовитись від співів – помер її батько, і дівчині довелось здобувати більш «хлібну» професію домашньої вчительки, щоб мати змогу допомагати родині. Вона успішно здала всі необхідні екзамени та почала працювати. Та незважаючи на це, продовжувала співати в хорі, і навіть грала у аматорських виставах.
І знову життя змінилось раптово – на одній з вистав талант дівчини розгледів сам Марко Кропивницький – театральний режисер, який саме підшукував талановиту молодь для своєї нової трупи. Він був вражений голосом юної аматорки, її грою, вмінням триматись на сцені, тому відразу запропонував роботу в своїй трупі.
Дівчина не тільки змінила роботу і прийняла пропозицію режисера, вона ще й змінила прізвище і взяла псевдонім «Зарницька». Саме як «Єфросинія Зарницька» вона вперше вийшла на професійну сцену у Катеринославі 26 січня 1889 року.
Актриса грала провідні ролі у виставах – Наталки у «Наталці Полтавці», Галі «Назар Стодоля», Олени «Не ходи, Грицю, на вечорниці» та багато інших. Разом з трупою, виступала на гастролях у Харкові, Петербурзі, Тифлисі, Варшаві.
Наступний колектив Зарницької – трупа Г. Деркача. Саме з нею Єфросинія потрапила до Парижа, де вразила всіх своїм талантом. Відомий французький критик Франциск Сарсе сказав, що голос її чистий, немов кришталь.
Пізніше, виступала співачка ще у кількох трупах, мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах. Також була причетна до організації та відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка.
У 1924 році Зарницька повернулась до України та разом зі своїм братом, актором М. Клодницьким, організувала самодіяльний театр у с. Катеринівка, який відіграв провідну роль у піднятті культури Первомайського району. Незважаючи на важке економічне становище, на вистави сходились навіть селяни з навколишніх сіл. Катеринівський театральний гурт давав вистави в Голті, Кримці, Врадіївці, Доманівці.
Через два роки актриса прийняла запрошення та переїхала до Харкова, де грала в Українському народному театрі. Всього за свою кар’єру Єфросинія виступала у 122 містах, зіграла 125 ролей українського репертуару і понад 100 російського.
У 1931 році акторка залишила сцену та Харків і повернулась у Катеринівку. У той час у селі саме проходила колективізація і будинок матері забрала сільська рада. Зарницька змушена була переїхати та оселитись у Первомайську. Вона зіграла велику роль у становленні Первомайського народного театру.
Померла велика актриса у 1936 році. Поховали її на старому голтянському кладовищі. На жаль, могила не збереглась.
Незважаючи на те, що на будинках, де проживала Зарницька, встановлено меморіальні дошки, її ім’ям названо провулок та Центр культури та дозвілля, більшість жителів нашого міста навіть не підозрюють, яка талановита та визначна жінка мешкала колись у Первомайську. Необхідно терміново виправляти ситуацію, адже ми маємо ким пишатись і кого пам’ятати!
Тетяна Кострикіна
Перше фото – Первомайської міської централізованої бібліотечної системи.
Читайте також: Він встиг запалити вогонь незалежності. Постать в історії та сучасності
1348 всього переглядів, 1 сьогодні
