До Міжнародного дня Червоного Хреста. Говорять первомайці
Для багатьох із нас Червоний Хрест – це лише марки, які змушували придбати у початковій школі. На жаль, мало хто замислюється про справжнє значення цієї організації та її роль у суспільстві.
День Червоного Хреста і Червоного півмісяця заснований на честь швейцарського гуманіста Анрі Дюнана, який народився цього дня в 1828 році. У середині минулого століття з його ініціативи вперше стали створюватися групи добровольців, які надавали допомогу пораненим на полях битв. У 1863 році за його ініціативою була скликана конференція, що поклала початок міжнародному товариству Червоного Хреста.
Офіційно назву Міжнародний Червоний Хрест було затверджено в 1928 році на 13-й міжнародній конференції в Гаазі.
На 25-й міжнародній конференції, що відбулася в жовтні 1986 року, було затверджено нову назву організації – Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Завданням організації є надання допомоги пораненим, хворим і військовополоненим під час збройних конфліктів, допомога жертвам стихійних лих. Основні принципи діяльності руху – гуманність, неупередженість, добровільність, єдність, універсальність.
Отже, 8 травня святкуватиметься саме Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
І що б не казали, у радянські часи тематиці Червоного Хреста приділяли більше уваги, ніж зараз. А можливо, це таки необхідно? Щоб зрозуміти, чи знають люди, що це за організація, ми провели невеличке опитування.
Чи брали ви участь в акціях, що оголошуються цим рухом?
Звісно, мова про придбання марок не йде, хоча й це – певний внесок у його діяльність.
Відтак, більшість опитаних взагалі не зрозуміли мого запитання. Мовляв, а як знати, хто та яку акцію оголошував?
Олексій взагалі не бере участь у благо чинності: «Я працюю. От нехай будь-хто йде і працює!»
Згадую про конфлікт на сході країни, деякий час намагається зрозуміти, як пов’язане те та інше, зітхає:
– Ну не знаю. А там що, Червоний хрест?
Отакої… Дивно, але діяльність Товариства Червоного Хреста плутали із працівниками соціальних служб, перепитували та дивувалися – мовляв, думали, це ж звідкись із-за кордону їдуть.
Олена перераховує кошти на Червоний Хрест декілька разів на рік: «Коли є можливість та якісь вільні кошти – перекидую. Це ж зрозуміло, може торкнутися кожного. Сьогодні у мене є, завтра у когось іншого».
Катерина також надає допомогу, а останнім часом взагалі більше довіряє волонтерам українських організацій: «Розумієте, мені не байдуже, що коїться в моїй країні, так, я можу дати речі, харчі, їх передадуть біженцям, а от гроші – це вже треба подумати, куди підуть».
Наталія сама волонтер, тож розповіла багато цікавого: «У своєму місті (уточнюємо – Одеса) я спостерігаю більш активну діяльність цієї організації, тут чомусь не так. Я вважаю, що в наші часи це є актуальним та важливим, адже це допомога людям, що потрапили у тяжку ситуацію, як от у Донецькій та Луганській області».
Денис допомоги не надавав, вважав, що товариство не працює, і був дуже здивований: «А вони ще є? Дивно… Мені здавалося, що вже не було. Ні, я не надавав… Не знаю, чи буду, чи ні – не думав».
Отже, з 60 опитаних змогли надали зрозумілу відповідь, що, власне, являє собою Товариство, лише 24. 9 осіб взагалі назвали Товариство якоюсь іноземною організацією та дуже здивувалися, що представництво є і в Україні. Інші плуталися у поясненнях та перепитували. А допомогу Товариству надавали дише 12 осіб серед опитаних. І це не так вже й багато.
Якщо ви зацікавилися темою, варто зайти на сайт http://redcross.org.ua/, де розповідається про діяльність Товариства в Україні, обрати для себе, яку допомогу ви могли б надати та яким саме чином. Головне – не залишатися байдужим.
Аліна Степул
Читайте також: Читайте більше – то корисно!
952 всього переглядів, 1 сьогодні
