Той випадок, коли ініціатива не карається
Про інтеграцію ромів в українське суспільство.
Нещодавня трагедія, яка трапилась у Львові, коли в результаті нападу місцевих молодиків на табір ромів, від отриманих поранень загинув хлопець ромського походження, сколихнула все суспільство і вивела на поверхню одвічну проблему інтеграції ромів в українське суспільство.
«Роми залишаються однією з найбільш дискримінованих етнічних спільнот не лише в Україні, але в усій Європі. Коли ми говоримо про соціальну інклюзію ромів в українське суспільство, ми маємо розуміти, що мова йде не лише про ромів, а про всіх нас. Мене прикро вражає підтримка частиною суспільства дій право-радикальних організацій. Тому я наголошую на ризиках, яке несе мовчання щодо таких трагедій, як сталася у Львові» – так висловилась Ольга Жмурко, директорка ромської програми Міжнародного Фонду Відродження під час прес-конференції у Главком, яка була присвячена львівській трагедії. Безсумнівно, це питання не можна лишити без уваги – жодна людина не має право прийти до іншої і просто вбити її, це однозначно злочин, і тут не має значення національність чи приналежність до нацменшин. Злочин потребує відповідного покарання.
Але і закривати очі на проблеми ромів у нашому суспільстві не можна, як і згадувати про це лише у зв’язку з такими трагічними подіями. Роми не можуть відчувати себе повноправними громадянами України, більшість з них не має документів, відповідно, проблеми з отриманням освіти, житла, роботи, велика частина не володіє українською мовою – все це складає замкнене коло, яке розірвати досить складно.
З 2013 року в Україні існує Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Однак, на думку представниці Уповноваженого з питань прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Оксани Філіпішиної, ця Стратегія приречена на поразку, оскільки прийнята не з ініціативи політиків, а лише була необхідним пунктом на шляху до лібералізації візового режиму з ЄС.
Ситуація з ромами в різних регіонах України різна – наприклад, на Закарпатті місцева влада разом з активістами серйозно взялись за надання освіти молоді ромського походження, і вже можуть похвалитись тим, що кількість ромів з вищою освітою складає більше 50 молодих людей.
За власними спостереженнями, проблеми ромів пов’язані не лише з суспільством , а ще й з їх не бажанням інтегруватись в суспільство. З одного боку – роми відчувають на собі потік негативних стереотипів, які передаються у нас буквально з покоління в покоління: «якщо не будеш слухатись – цигани вкрадуть». З іншого – дорослі роми не розуміють, для чого їх молоді потрібно отримувати освіту. При цьому чиновники виявляються у скрутному становищі – зверху на них тиснуть, щоб сприяли ромам у бажанні отримати освіту, в реальності ж вони бачать, що неграмотні батьки просто не мають бажання віддавати дітей до школи. А ті, хто йдуть навчатись, дуже часто не відвідують школу довше декількох місяців. Ніхто не може примусити батьків дати дітям освіту. Тим паче, якщо на своїх дітей у них зовсім інші плани – дівчат віддати заміж і нехай ведуть господарство, хлопці займаються тим, чим і старші брати.
В такому випадку можуть допомогти роз’яснювальні роботи, які необхідно проводити серед молодих батьків. Однак, важливо знайти людину, яку б самі роми поважали та до слів якої дослухалися, а не просто якогось чиновника, для відчіпного.
Відсутність документів – це одна з основних проблем ромів – через це не вдасться отримати освіту, роботу, медичну допомогу. Через тотальну неосвіченість, самі роми не можуть розібратись в процедурі отримання документів, і тут стануть в нагоді соціальні центри, які нададуть необхідні консультації та зможуть супроводжувати людину на всьому шляху.
Ще одна проблема, яка певним чином також витікає з неосвіченості – тотальна бідність. Велика кількість ромських сімей просто не мають необхідних коштів, аби зібрати всіх дітей до школи. Батьки не мають роботи. Тут роми страждають через стереотип, що ром обов’язково крастиме (не можна сказати, що цей стереотип виник на пустому місці). Навряд роботодавці готові працевлаштувати людину, яка не має документів та освіти. У випадку ж, якщо влаштовуватись на роботу прийде хлопець чи дівчина з вищою освітою, навіть ромської національності, навряд їм відмовлять. А якщо це і трапиться, то тоді вже можна буде говорити, що працедавці не дотримуються законів України.
Як видно, більшість проблем ромів напряму пов’язані з їх неосвіченістю. Звідси незнання прав та законів, неможливість влаштуватись на достойну роботу, бідність, проблеми в отримані медичної допомоги.
На круглих столах, які були ініційовані Первомайським міськрайонним Благодійним фондом ромів в березні та квітні 2016 року разом із міською та районною радами, були обговорені проблеми ромів нашого регіону і визначенні шляхи їх вирішення. Серед них і проведення перепису мешканців ромської національності, виявлення тих, у кого відсутні документи та тих, хто не працює. Дізнатись, чиї діти не ходять до школи та чи потребують вони соціальної допомоги. На думку голови Первомайського міськрайонного Благодійного фонду ромів «Ніво дром» Руслана Болеско, існує необхідність повторного зібрання всіх керуючих органів для повторного перегляду цих питань та здійснення реальних кроків до вирішення проблем ромів, з метою запобігання виникненню в нашому районі ситуацій, схожих з львівською трагедією.
Варто лише зазначити, що на відміну від ромів, які постраждали у Львові, у нашому районі переважна кількість представників ромської національності ведуть осідлий спосіб життя, тому аналогічні випадки у нас навряд можуть трапитись. Ми вже давно живемо пліч-о-пліч і один одного знаємо. Через закритість, ми зовсім нічого не знаємо про ромську культуру, хіба якісь стереотипи, якими, однак, неможливо керуватись відносно до абсолютно всіх ромів.
Проблеми звісно є, і вирішувати їх потрібно, але перекладати всю відповідальність виключно на державу неправильно. Самі роми мають проявляти активність та бажання, не лише представники благодійних фондів та волонтери, а й пересічні роми. Тільки так – крокуючи один одному на зустріч ми отримаємо змогу побудувати більш адекватні стосунки в середині українського суспільства між всіма його представниками.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Жнива ранніх зернових – на фінішній прямій
813 всього переглядів, 1 сьогодні
