Років з 50-т тому мій герой разом зі своїм другом – баяном, в селах, де молодь дуже любила танці, проводив свою юність. Під його супровід люди відпочивали після тяжкого трудового дня. Порівнює, що сьогоднішня молодь дуже відрізняється від тої, яка лишилась в його спогадах. Шалені танці під звуки польки запальна молодь могла танцювати годинами. Каже, за 4 години безперервної гри на баяні дуже втомлювалась рука, але це не дуже зупиняло мого героя, адже та енергія, яку випромінювала молодь, багато варта. З особливою посмішкою на обличчі та з деяким смутком в очах згадує ті часи. А ще згадує свою улюблену пісню «Эти глаза напротив». А ще – пісні авторів, що нині потрапили у список «неполіткоректних», на кшталт Висоцького.
