«Їдем, їдем, в сусіднє село на дискотеку». Первомайськ в особистостях
Років з 50-т тому мій герой разом зі своїм другом – баяном, в селах, де молодь дуже любила танці, проводив свою юність. Під його супровід люди відпочивали після тяжкого трудового дня. Порівнює, що сьогоднішня молодь дуже відрізняється від тої, яка лишилась в його спогадах. Шалені танці під звуки польки запальна молодь могла танцювати годинами. Каже, за 4 години безперервної гри на баяні дуже втомлювалась рука, але це не дуже зупиняло мого героя, адже та енергія, яку випромінювала молодь, багато варта. З особливою посмішкою на обличчі та з деяким смутком в очах згадує ті часи. А ще згадує свою улюблену пісню «Эти глаза напротив». А ще – пісні авторів, що нині потрапили у список «неполіткоректних», на кшталт Висоцького.
Дитинство Олександра, як і майже все його життя, пройшло в мандрівках, з одного села в інше, потім армія, і знову рідний Миколаївський край. Народився чоловік в Миколаєві, де прожив майже чотири роки, після чого перебрався в село Привільне, Баштанського району, де провів своє дитинство. Потім, коли Олександрові було рочків сім, родина знову переїжджає, тепер вже в Нову Одесу, де батько отримав нову посаду в інкубаторній станції. Каже, що ще з дитинства став помічати свою любов до музики. На день народження, або ще на якесь свято зачаровано спостерігав, як гарно співають люди. А ще його тітоньки і дядьки, які виконували українські пісні з особливою манерою, такою рідною і прекрасною. І мій герой точно вирішив для себе, що хоче бути частиною такого мистецтва, адже музика вже прокинулась в його душі.
Вибір в селі був невеликий, або баян або акордеон, і так як дома був баян, вагання перед вибором інструменту було недовгим. «Батьки віддали мене до музичної школи, і це було хорошою ідеєю, адже краще займатися музикою, аніж з іншими підлітками займатися дурничками»(сміється). Хлопець успішно закінчив музичну школу зі своїм вірним другом – баяном, з яким вже все частіше почав проводити свій вільний час. Так співпало, що музичну і загальноосвітню школу мій герой закінчив одночасно. Згодом подумав, що було б непогано заробляти гроші своєю віртуозною грою на баяні, так можна було опанувати мистецтво ще більше, і підготувати себе до музичного училища. Але доля розпорядилася трошки інакше.
Олександр йде працювати вчителем музики , робота з дітками йому дуже подобається, але вже через досить короткий термін до нього приходять представники із профспілки і пропонують бути художнім керівником в клубі. Згадує юних «співунь», які ну дуже гарно співали, і разом з якими вони влаштовували запальні концерти.
Армія. В Збройних силах хлопець теж не забував про творчість. Але тематика пісень була іншою. Тут тобі і марші, і балади, і славнозвісна смуглянка. Так тривало два роки. Юнака, що повернувся з війська, представники відділу культури запрошують працювати в клуб в Антоновці, там проходять ще 2 роки його життя, після чого Олександр переїжджає в село Бузьке, де в 1976 році знаходить свою другу половинку, і через невеликий проміжок часу пропонує коханій руку і серце. Але думки про навчання підкрадаються до Олександра все частіше, він хоче отримати «корочку» і піти вище кар’єрними щаблями творчості. І вирішує вступати в «культ просвіт», в нього це виходить. Але знову доля трохи змінює хід подій.
Дружина дарує Олександрові первістка, чудового хлопчика. Важко стало порівнювати навчання з сімейними клопотами, і мій герой переводиться на заочну форму навчання. Згодом і зовсім забирає документи. Проходить час, і в молодого, талановитого татка з’являється ще одна дитина. Єдиним виходом став заробіток на весіллях та випроводжаннях, де Олександр грав на баяні. Згадує, що в тиждень могло бути по 27 випроводжань. А ще весілля. Весело і тяжко було в ті часи. Потім знову переїзд, цього разу в село Братське, і за старою звичкою його дуже тягне в будинок культури. Там він отримує посаду сценічного працівника. В цьому селі також грає на гуляннях, і заробляє непогані гроші, невдовзі після чого купує хорошу машину.
І знову переїзд. Тепер туди, де живе і донині – в Первомайськ. Його заворожила річка, а ще чаруюча природа. Район «Цукровий завод» сподобався йому найбільше, тому музикант вирішує побудувати власний, великий і затишний будинок. Паралельно з будівництвом не перестає грати на гуляннях разом із своїм вірним другом – баяном. «Звідки не візьмись, з’являється донечка Наталочка», – цитую. Це було для Олександра справжнє щастя, перша донечка, така крихітна і чудова.
У 1986 році будинок був майже готовий. Згадує, як було тяжко одночасно грати, і будинок будувати, і дітей виховувати, але ж все-таки, крок назад робити було запізно. В1985 році дружина дарує Олександру другу донечку, Танюшку. Життя налагоджується, є великий гарний будинок в якому бігають щасливі діти, є гроші, є що їсти, і за що купувати одяг. З’являється ще більше замовлень на гуляння.
Але несподівано, криза 1991 року перевертає все з ніг на голову, і багато чого летить шкереберть. У людей зникають гроші, попит на музикантів суттєво зменшується. Але багатодітний татко-музикант не опускає руки і йде працювати сторожем на завод. «Робота дуже тяжка була, та ще й платили копійки» – з гіркотою згадує Олександр. Але треба було годувати чотирьох дітей. Вже на той час чоловік залишився самотнім (причину не хоче оприлюднювати). Любов до музики супроводжує його все життя, і тому, навіть в такі тяжкі часи, він знаходить підтримку в музиці і грає в Первомайському ансамблі «Чиста криниця». Ще з особливою увагою згадує музичний фестиваль «Играй гармонь», який дуже надихнув музиканта. Організатором його незмінно є А. Корнацький, з яким на той час Олександр гарно спілкувався і навіть грав у нього на дні народження. Пам’ятає, що депутат дуже любив пісні про землю.
Зараз Олександр так і живе в своєму будинку біля річки, має гарних дітей та багато онуків. Таке нелегке, але музичне життя згадує чоловік на нашій зустрічі. Його все влаштовує, він задоволений своїм життям. Деколи виходить в підземний перехід, щоб порадувати людей своєю віртуозною і захопливою грою на баяні. А в інший день займається домашніми справами. Ближче до весни, запрошує команду «ТВ Всесвіт» до себе в гості, обіцяє, що буде дуже багато красивої української пісні, колоритні костюми, шашлики біля річки та багато приємних моментів.
Анна Панченко
Читайте також: Зустрічайте весну разом із нами! На зміну акції від газети “ТВ Всесвіт” приходить… інша акція!
1672 всього переглядів, 2 сьогодні
