Попри все підкорила світову сцену. Постать в історії та сучасності
Підкорити європейські сцени, повернутись назад і знову засяяти уже у Лондоні – така доля випадає не всім.
Можна сказати, що красивій дівчині з Рівного просто пощастило. А скоріше за все – це стало результатом постійної роботи над собою, шліфування свого таланту та трохи сміливості. Сьогодні розповімо про ще одну з невідомих українських талантів – Софію Терне або Ребекку Хайтер.
Народилась майбутня співачка у Рівному 3 лютого 1909 року. Тоді ще вона була Ребеккою Хайтер. Навчалась в одній з рівненських шкіл та львівській гімназії. Профільну освіту отримала у Консерваторії Польського музичного товариства у Львові за класом фортепіано та сольного співу.
Вона мріяла стати оперною співачкою і мала для цього, здавалося б, головне – талант та голос. Але виявилось, що їй не вистачає зросту і це стало серйозною перешкодою. Подолати цей недолік не виходило навіть з допомогою високих підборів. Дівчина продовжувала працювати над собою та брала приватні уроки у відомої оперної співачки сопрано Станіслави Корвін-Шимановської. Мрія так і залишилась мрією.
Для успішного старту, вчителі порадили Ребеці щось зробити зі своїм ім’ям. Так з’явилась Софія Терне – милозвучний псевдонім з французьким акцентом. Першим місцем роботи співачки став театр “Qui Pro Quo” ( з 1927 до 1931 року) – відомий варшавський театр, який працював у жанрі кабаре.
Після цього, роботи у співачки було вдосталь – співпраця з варшавськими театрами, кабаре, зйомки у музичних фільмах. Можна сказати, що 1920-1930-ті роки були піком популярності Софії Терне. Здавалось, що дівчині вдасться підкорити сам Голівуд… Вона мала навіть кілька успішних контрактів з фірмами грамзапису, такими, як Syrena-Record, Odeon, Parlophon i Columbia.
Все змінилось з початком Другої світової війни. Останній виступ співачки перед варшавськими глядачами у театрі «Фігаро» відбувся 2 вересня 1939 року. А вже в жовтні того ж року, окупаційна влада заарештувала Софію. Згодом її звільнили і вислали до Рівного. За роки війни Софія Тернер працювала у військовому театрі, з яким виступала на лінії фронту. Довелось побувати і медичною сестрою спочатку в радянській армії, а згодом в армії генерала Андерса.
Війна закінчилась, і Софія вирішила емігрувати до Великої Британії. Їй здавалось, що саме там вона зможе повернутись до свого улюбленого заняття та знайде свого глядача. Британській уряд нагородив співачку за відвагу в роки війни – Хрестом Монте Кассіно та Хрестом Заслуги з мечами.
Кілька десятиліть Софія Терне успішно співпрацювала з лондонськими театрами. Навіть працювала ведучою на BBC та Радіо “Вільна Європа”. Померла вона 7 серпня 1987 року. Похована на лондонському кладовищі North Sheen.
Особисте життя талановитої дівчини з Рівного і досі залишається таємницею. Єдине, що вдалось дізнатись – чоловіком Софії був художник, львів’янин за походженням Станіслав Мікула. Однак, все своє майно жінка заповіла не родичам, а притулку для акторів-ветеранів у Сколимові поблизу Варшави. Завдяки цій щедрій пожертві там змогли побудувати новий корпус.
У фільмографії Терне історики особливо виділяють декілька кінострічок: “Донька генерала Панкратова” (1934), “Паради Варшави” (1937), “Діти” (1943) (де режисером був всесвітньовідомий ковельчанин Моше Вакс). Крім цього, збереглось кілька десятків грамофонних платівок, які і сьогодні користуються популярністю у всьому світі.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Все має бути своєчасно, особливо у дітей
975 всього переглядів, 1 сьогодні
