Крути: факти та міфи. Екскурс в історію
Бій під Крутами – 29 січня (чи, за новими свідченнями істориків, 30 січня) 1918 року – міф про героїзм, звитягу та втрачену молодість. Що з цього правда, а що надумано? Декілька фактів про те, що ж насправді сталось на ст. Крути у 1918 році.
На шляху до Києва більшовиків зупинили українські війська, чисельністю, за різними підрахунками, до 420-520 осіб. З них студентство становило лише трохи більше сотні.
Після відступу зі станції Бахмач, бій за яку тривав 24-27 січня 1918 року, на допомогу українським частинам було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б.Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів та 20 старшин (офіцерів)). До них також приєдналась перша сотня (116-130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До курсантів, студентів та гімназистів приєднались ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина. На озброєнні вони мали до 16 кулеметів та одну гармату на залізничній платформі. Але більшість новоприбулих юнаків були майже непідготовлені, погано екіпіровані, деякі навіть не вміли стріляти.
Військове керівництво було упевнене, що без допомоги не зможе втримати станцію. Тому вирішено було їхати до Ніжина та просити курінь ім. Т.Шевченка приєднатись до оборони. Однак вояки куреню були вороже налаштовані до уряду УНР і тому ухвалили рішення не чинити опору більшовикам і відкрито заявили про підтримку радянської влади.
У цей час стало відомо, що з Києва на бахмацький відтинок фронту відправили допомогу – курінь гайдамаків на чолі з С.Петлюрою (300 осіб). Однак гайдамацький потяг не зміг дістатись до Крут через саботаж залізничників.
У цей же час в Києві розгортається інший бій – повстали проросійськи налаштовані працівники заводу «Арсенал» і уряд УНР, який міг розраховувати лише на добровольців, змушений був давати військову відсіч у столиці. Уряд УНР просто не мав більше вільних військових частин для допомоги крутянам. Тому міф про те, що молодь просто кинули під багнети червоноармійців, не підкріплюється фактами.
Ще один міф – у бою під Крутами брали участь переважно студенти та колишні гімназисти.
Насправді основну боєздатну силу становив бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. І більшість з його складу та новоприбулих, а також тих, хто приєднався до оборони станції, мали військовий досвід або пройшли мінімальний вишкіл. І навіть при цьому наймолодшу Студентську сотню поставили на оборону лівого краю. Керівництво вважало, що цей бік становить найменшу загрозу. При відступі першими з поля бою вивели саме Студентську сотню.
Ще один розтиражований міф – всі юні захисники загинули, всього 300 осіб. Звідси і порівняння з 300 спартанцями під Фермопілами.
Насправді втрати українців були значно меншими – приблизно 70-100 людей. При цьому їх могло бути значно менше, якби не один фатальний випадок. При оголошенні команди про відступ одна студентська чота з якихось причин отримала невірний наказ і замість відступати пішла у наступ. Згодом вони все ж відступили до вже захопленої більшовиками станції і потрапили в полон. Наступного дня цих 27 студентів розстріляли більшовики, які вже рухались до Києва. Крім студентів до полону потрапили також два прапорщики, які прикривали відхід своїх частин. Цей факт розстрілу військовополонених став чи не першим в історії випадком порушення Женевської конвенції 1907 року, яка гарантує життя військовополоненим.
Аверкій Гончаренко до останнього чекав на загублену чоту і декілька разів затримував відправлення ешелону.
Зі сторони більшовиків загинуло щонайменше 300 осіб, це враховуючи лише вбитих. За словами учасників бою, війська Муравйова були ошелешені тим опором, який вони зустріли під Крутами. Їх самовпевненість зіграла проти них. Загальна чисельність військ Муравйова, які брали участь у цьому бою, становить більше 3000 осіб, серед них 400 балтійський матросів. При цьому всі були добре вишколені та озброєні.
Так що ж це було – поразка чи вдала бойова операція?
Незважаючи на те, що українські війська змушені були відступити, вони все ж встигли виконати своє бойове завдання – затримали більшовиків і дали час уряду УНР виїхати з охопленої внутрішньою боротьбою столиці, вивезти важливі документи та цінності. Сам відхід військ був чітко спланований.
Відступаючи студенти, за наказом Гончаренка, замінували колії, які вели на Київ і підірвали їх, зупинивши більшовиків ще на 4 дні.
За цей час уряд УНР встиг укласти Брест-Литовський мир, що фактично означало міжнародне визнання Української держави і робило більшовиків окупантами, що захопили територію суверенної держави. Тому можна говорити, що беручи до уваги невеликі (як на військову ситуацію) втрати та виконання головного бойового завдання, бій під Крутами можна вважати досить успішною військовою операцією.
Ще один міф, який народився волею обставин, це сама дата бою. За офіційною версією, Крути захищали 29 січня 1918 року. Насправді ж, враховуючи хибне повідомлення Муравйова про взяття ст. Крути, яке насправді стосувалось ст. Плиски, а також свідчення самих учасників бою, сьогодні вже можна говорити про те, що сам бій відбувся 30 січня.
Таким чином, бій під Крутами хоч і досить міфологізована подія, все ж відіграв важливе значення у становленні незалежної Української держави. Завдяки незламному духу молодих героїв, червоноармійці змушені були призупинити свою тріумфальну ходу на Київ, а уряд УНР встиг остаточно закріпити своє становище на міжнародній арені. Серед послідовників крутян і бійці УПА, і студенти, які організували 1990-му Революцію на граніті, і Небесна сотня та Кіборги, які свої життя поклали, захищаючи свободу незалежної України вже в 21 столітті.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: У Первомайську відбудеться Чемпіонат, присвячений пам’яті героя АТО Миколи Гуцаленка
1368 всього переглядів, 2 сьогодні
