Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

«Завжди знала, що таки досягну цього…» – Анна Кульчицька про перемогу в Астані

НОВИНИ, Спорт, Суспільство 23.11.2018

Відверта розмова з чемпіонкою світу з кіокушин карате

Лише кілька тижнів тому первомайські каратисти у складі делегації збірної України, тамуючи хвилювання, їхали до Астани. Там відбувався чемпіонат світу з кіокушин карате. І ось – за кілька днів потому наші спортсмени поверталися додому… Стомлені, емоційно та фізично виснажені – але з головною нагородою змагань! Наша Анна Кульчицька стала чемпіонкою світу! Про те, як йшла до цього тріумфу, та що відчуває зараз – дівчина розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для нашого видання.

Аню, розкажи про те, як проходила підготовка до другого для тебе світового форуму? З якими почуттями, прагненнями та сподіваннями їхала до Казахстану?

Мабуть, я вже зараз розумію, що минулого року, на чемпіонаті світу в Японії я десь не виклалась на всі сто відсотків. І тому лише «срібло» тоді здобула. А отже – розуміла, що треба йти далі, треба їхати і здобувати перше місце! Неодмінно треба здобувати перше місце. І тренер мене підбадьорив – що це обов’язково прийде і буде перемога. І от, було дуже багато роботи, були кожного дня тренування, ми кожного дня бігали, кожного дня готувалися, вивчали нові прийоми, нову техніку, тактичні заняття…

Скільки ти протягом поточного року провела боїв на великих змаганнях, аби зрозуміти, що і турнірна підготовка пройшла вдало?

Перед Казахстаном у нас був чемпіонат Європи, був ще один чемпіонат світу і також ми їздили в Мінськ на відкриту першість.

Тобто, після усього цього вже не було інших варіантів, як перемагати? Адже, в принципі, «срібло» чемпіонату світу – теж дуже непогано…

Так, я розуміла, що так не повинно бути. Друге місце – добре, але треба перше… Треба було допрацювати, досягти цієї мети. Я собі поставила за мету – стати чемпіонкою. Я настільки цього хотіла, стільки для цього зробила, що вже налаштувала себе на чемпіонство. І ми разом з тренером досягли цього…

Які перші враження у тебе були від Казахстану?

Щойно ми вийшли з аеропорту – відчули, що дуже холодно! (сміється) Я знала, що буде прохолодно, але не настільки. Ми поїхали до місця проживання, аби відпочити, потому були тренування. І я себе весь час налаштовувала, і тренер мене налаштовував – тільки на перемогу. Казав, що треба заспокоїтися, бо скільки я вже турнірів пройшла, чемпіонатів світу, і завжди тільки друге місце. І ніяк себе не могла переламати, аби вже здобути «золото». Я розуміла, що потрібно з цим щось робити. І тут мені тренер дуже допоміг, він кожну хвилину розмовляв, заспокоював. Ми коли передивлялись бої моїх суперниць – аналізував їхню тактику, звертав мою увагу на потрібні важливі моменти, на слабкі місця, і увесь час повторював – що я зобов’язана перемогти.

Скільки у тебе було суперниць, які найбільш яскраві спогади від кожного з поєдинків?

Усього в моїй категорії було 13 спортсменок. Я провела 4 поєдинки. Перший – зі дівчиною з Казахстану, усі решту – проти каратисток з Росії. Спортсменки були дуже добре підготовані, тут не могло бути жодних помилок, я мала перемагати переконливо, жодної слабинки не могла собі дозволити. Бо це чемпіонат світу – тут не буває випадкових учасників.

Перший бій дався важко, бо він був першим. Поки пристосувалась, поки намацала слабкі місця у суперниці – довелось витратити чимало сил. Друга суперниця була набагато більша за мене, і я намагалась максимально виконувати поради тренера, його настанови, що і привело до успіху. Але руки тремтіли… Третій поєдинок вийшов переможним за рахунок морально-вольових якостей. Я відчувала, що переважаю суперницю у прагненні перемогти, ну і цього разу мені протистояла спортсменка схожа на мене за антропометрією. І ось досягла фіналу… Розуміла, що ці останні хвилини вирішують все моє життя… Це всі мої мрії, мої прагнення… Це підтримка усіх моїх рідних, друзів, спортсменів, з якими разом займаємось… Я не мала права, просто не могла їх підвести. Спортсменка була дуже майстерна, підготовка її вражала, я відчувала на собі її сильні удари, але і я також була психологічно стійкою. Я змогла згадати усі поради тренера, заспокоїтися, і наполегливо йти до мети… І я перемогла!

Перші враження після завершення фінального двобою? Що найперше промайнуло в голові новоспеченої чемпіонки світу?

Перше, що подумала: «Я це зробила…» Що нарешті стала чемпіонкою світу. Хоча, звичайно, ви знаєте, ще досі повного усвідомлення немає. Іноді і до цих пір сильне хвилювання приходить, коли згадую ті хвилини, переживаю їх знову… А потім приходжу до тями, розумію, що все гаразд, я перемогла, все нормально. (посміхається) А коли лише закінчився поєдинок і я бачу, що за мене судді підняли 4 прапорці, що я перемогла – на очах виступили сльози радості, але я не мала права плакати. У нас так не можна. На татамі треба стояти і терпіти – потім так, можна і плакати, і радіти. І я побачила очі тренера схвильовані і радісні. Це було дуже хвилююче.

А що ж тепер, коли ти сягнула свого Евересту? Які плани у чемпіонки світу Анни Кульчицької на майбутнє?

Робота триватиме, вона не завершиться. Бо є багато помилок, є багато зауважень і тренера, і в мене самої до себе є певні вимоги, яких ще треба досягати. Буде ще чимало чемпіонатів, ось скоро буде знову світовий форум у Болгарії. Немає часу запинятися, немає часу спочивати на лаврах. Ну і що, що я чемпіонка світу? Треба працювати далі, в режимі 24/7 працювати і здобувати нові перемоги. Моє чемпіонство не дозволяє мені зупинятися, це віднині новий рівень, нова планка для мене, і я маю прагнути не опускатися нижче неї. Дякувати моїм батькам та рідним за підтримку, я і далі займатимуся тим, що в мене добре виходить і буду прагнути до нових звершень.

Отже, як бачимо, наша первомайська чемпіонка на досягнутому спинятися не збирається і вже поновила тренування для участі у майбутніх змаганнях. А таких, каже тренер Юрій Галімон, ще цьогоріч буде кілька. Це, зокрема, чемпіонат світу у Варні (Болгарія), що відбудеться у грудні. Поточний рік для міської федерації карате Юрій Галімон називає продуктивним, бо вдалося відвідати більшу кількість змагань, та здобути більшу кількість нагород. Тому і плани на наступний рік ще більш амбіційні. Єдине, каже пан Юрій, інколи складно відрядити велику делегацію спортсменів через нестачу коштів. Нині участь первомайських каратистів відбувається коштом міського бюджету Первомайська із залученням коштів спонсорів та батьків. Аналогічна формула, скоріше за все, діятиме і надалі. І прапор Первомайська відвідуватиме все більшу кількість міст та країн, звідки додому повертатимуться нові чемпіони та чемпіонки.

Володимир Галузінський

Читайте також:Чемпіонка світу з карате у Первомайську. Зворушливі моменти зустрічі (фото)…

  

1032 всього переглядів, 2 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Квітень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4