Європейські і українські садочки. В чому їх відмінність?
Первомайські вихователі плідно подискутували
В дитячому садочку №31 «Білочка» відбулася зустріч працівників дошкільної освіти, де обговорювали “Цінності дошкільної української та німецької освіти у порівнянні”. Натхненницею цього заходу виступила Анастасія Рибалка, екс-вихователька садочку «Білочка», яка зараз мешкає у Києві.
Анастасія взяла участь у міжнародному проекті в рамках якого і побувала в Німечинні і на власні очі бачила як все відбувається за кордоном. «Доброго дня, я дуже рада, що завітали до нас. Тема справді цікава, тому що ми європейською країною, і нам важливо знати як виховують дітей в Європі, які у них цінності. Все це для того, щоб ми могли порівняти і не упустити важливого. Тільки побувавши в Німеччині, я власне усвідомила наскільки різні системи виховання в Україні і Німеччині», – звернулася до всіх присутніх пані Анастасія та запропонувала переглянути фільм.
І дійсно ми бачимо зовсім інший підхід,коли малеча вже в дитячому садочку самостійно вирішує, чим буде займатися сьогодні, і як довго. Ось один з прикладів. Ми бачимо фото локацій, де дитина може провести сьогодні свій час. Під кожним фото дощечка з порожніми квадратиками, які вказують на кількість вільних місць. Дитина накладає власне фото, і тим самим робить вибір. Коли місць вільних не лишилось, малюк вчиться переживати поразку і йти на компроміс. На одного вихователя приходиться 3-4 дитини. Вихователі знають всіх дітей в садочку, тому немає ніяких обмежень. Дитина сама обирає і вихователя. Часто групи різновікові і молодші тягнуться за старшими. Під час перегляду нас знайомлять з різними садочками, та ціль у них одна – аби дитина була щаслива і розвивалася гармонійно разом з природою та в суспільстві.
Дійсно, як зауважили наші вихователі, вони мають чіткий таймінг і слідують планам. В українських садочках нема місця варіаціям. Але з власного досвіду хочу зауважити, що не так у нас все погано. Маю донечку, яка у вересні цього року почала відвідувати садочок. Обирали ми його не за рекомендаціями друзів і знайомих, а за територіальним принципом. Не для реклами, а щоб втамувати зацікавленість читачів, одразу скажу, що Варя відвідує «Буратіно». Наші вихователі абсолютно людяні, і в міру можливостей європейські. Звісно, вони не можуть запропонувати декілька зон для розваг, але діють за принципом зацікавити, а не змусити. «Варя сьогодні не малювала», – розповідає мені Олена Вікторівна не для того, щоб посварити, а щоб я, як мама, була в курсі. Це просто факт. Ольга Павлівна регулярно розповідає, що Варя то краще, то гірше їсть рибу і м’ясо, а ось з капустою у будь-якому вигляді все стабільно гаразд. Мені здається, що у багатьох батьків є власні страхи родом з дитинства, на кшталт: «Боюсь, що будуть змушувати їсти молочку, а я сама її ненавиджу», чи щось типу «а я не хочу, щоб на моє золотце гримали. Бо пам’ятаю, як я сама страждала. І ніхто не обіймав мене там». Це такий собі привіт родом з радянських часів. Хоча схильна думати, що все залежить від вихователя. Бо ніякого пресингу в моєму дитинстві не було також.
Як мама, яка важко переживала адаптацію дитини у садочку, маю декілька лайфхаків. Вони допоможуть збудувати місточок і зруйнувати непорозуміння між батьками і вихователем:
– вихователь – також людина з власними емоціями, сімейними проблемами і переживаннями;
– дуже важливо! Вихователь – не телепат. Розкажіть, як вашого малюка краще заспокоїти, чого він боїться, не любить, не їсть. Це допоможе налагодити контакт швидше;
– головне! Пам’ятайте, що ви залишаєте дитину спеціалісту. Також до порад вихователя можна прислухатися. Він знає точно про вікові особливості розвитку дитини. Краще працювати в тандемі;
– дякуйте, коли забираєте малечу. Просте і щире «дякую» нагадає вихователю, наскільки важливим є його труд.
Ксенія Мініна
Читайте також: 28 грудня у Первомайську запалять вогні головної новорічної красуні міста
1279 всього переглядів, 1 сьогодні
