Від Орлика до Первомайська: факти та події 1676-1919 років

admin БЛОГ, Суспільство 07.02.2018

До дискусії про перейменування міста приєднується методист Первомайської міської централізованої бібліотечної системи, кандидат історичних наук Оксана Дорошенко.

Назви населених пунктів нерозривно пов’язані із життям, культурою і побутом населення, його господарською діяльністю, з історичними подіями. Питання про перейменування населеного пункту завжди неоднозначно сприймається громадою, адже кожна група людей і кожна людина, зокрема, має своє бачення відносно назви міста, селища, села.

Останнім часом на шпальтах періодичних видань та в інтернет-просторі ведуться дискусії стосовно перейменування міста Первомайська. Кожен має свою позицію і право поділитися власними переконаннями з громадою.

У цій публікації дозволю собі трактувати два підходи до проблеми, що має назва «Первомайськ». Перший підхід лінгвістичний, чи швидше мовознавчий: топонім «Первомайськ» складається із двох слів, які запозичені з російської мови. Одна частина «перво» походить від російського слова «первый», а в українській мові «перво» не вживається, правильно говорити і писати – перший. Ми говоримо: першого травня, першокласник, перший раз і так далі. Друга частина найменування міста – «майськ» є російською назвою п’ятого місяця календарного року «май». В українській мові – місяць травень. Тому, відповідно, російське слово «май» для української мови є чужим.

Отже, основна проблема із назвою «Первомайськ» полягає в тому, що це слово є російськомовним за походженням і звучанням. А також в тому, що російське слово ми вимовляємо в українській манері, штучно створюємо «суржик» і спотворюємо як російську, так і українську мову. Адже російською вірно «город Первомайск», українською  – «місто Першотравенськ», можливо, «місто Першотравневськ».

Таким чином, якщо дбаємо про розвиток власної національної ідеї, на кожному кроці запевняємо, що «українська мова – солов’їна», вважаємо, що мова є ключовою в питані об’єднання народу в націю, то маємо змінювати і змінюватися.

Другий підхід, яким найчастіше сьогодні маніпулюють – це повернення до історичних назв і пошук «найбільш аргументованої» історичної назви.

Опрацювавши комплекс доступної історичної літератури, спробую поділитися своїм баченням перебігу подій, які пов’язані із утворенням населених пунктів та виникненням м. Первомайська.

Відомо, що у 1676 р. за наказом гетьмана І. Самойловича козак С. Підстрельний знайшов у гирлі р. Синюхи зручне місце для розташування укріплення, яке отримало назву Орлик (від назви урочища Орелі, або ж на честь птаха – орла). У 1743 р. управління західною частиною запорозьких земель було доручено миргородському полковнику В. Капністу. Під його керівництвом і за допомогою французького інженера Д. де Боскета у слободі Орлику було споруджено шестибастіонний Орликівський шанець, що підпорядковувався фортеці Святої Єлизавети. Слобода Орлик чи Орел (під такою назвою вона фігурувала в офіційних документах) заселялася переважно українцями, в тому числі вихідцями з Правобережжя.

Російські урядовці звернули увагу на вигідне розташування Орлика, якому у 1760-х рр. були надані пільги для розвитку зовнішньої торгівлі й ремесел. У 1760 р. в Орлику заснували православну церкву Святої Варвари. Такий стан речей підтверджує, що Орлик у XVIII ст. був військовим, торговельним і духовним осередком Південного краю.

Навпроти Орлика, на турецькому березі Південного Бугу, у 50-х рр. XVIII ст. виникає хутір українських селян-переселенців, з якого у 1762 р. була заснована слобода Голта. Назва походить від тюркського слова «олта» – низовина, також зустрічається тлумачення – «заболочена місцевість». Кримський хан Крим-Гірей і останній гетьман так званої «Ханської України» Якуб-Ага були зацікавлені, щоб слобода якнайшвидше заселялася втікачами-українцями, молдованами, вірменами, євреями, що сприяло швидкому залюдненню місцевості.

Навпроти Орлика ще у XVI столітті утворилось поселення Богополь (або Бугополь). У 1750 р. поляки збудували в ньому укріплення та карантинну заставу. Богополь традиційно належав поміщикам Потоцьким. Він фігурує у документах у статусі «містечка». Населення його так само, як і слободи Голти відрізнялося етнічною строкатістю: євреї, поляки, росіяни, молдовани, українці, греки.

У 1768 р. Голта зазнала нападу українських повстанців, що викликало невдоволення турецького уряду, згодом розпочалася російсько-турецька війна 1768-1774 рр. У січні-лютому 1769 р. військо татарського хана Крим-Гірея здійснило набіг на Новоросійську губернію та землі запорожців (цей похід увійшов в історію як останній набіг кримських татар на Україну). Тоді ж війська хана поруйнували і спустошили Орлик.

У 1770 р. до Орлика прибули головні сили другої російської армії П. Паніна і було розпочато відновлення укріплення, яке отримало назву: «Катериненський ретраншемент», чи «Катериненський шанець».

З 1781 року Катериненський шанець у царських указах вперше був названий спочатку «Овлеополем», а потім «Ольвіополем». У 1784 р. в Ольвіополі відкрили Поштамп для дипломатичного спілкування із урядами сусідніх держав, це є свідченням, що Ольвіополь був важливим адміністративним осередком. Водночас планувалося зробити Ольвіополь повітовим центром. Однак, за пропозицією Г. Потьомкіна, центр повіту перемістили до Новомиргорода.

За Яським миром 1791 р. Голта, як і всі землі до Дністра перейшли під владу Російської імперії. Катеринославський губернатор В. Каховський надавав Голті особливого значення, розглядаючи її як один з повітових центрів краю. Разом із тим, на початку 1790-х рр. відкрилися нові можливості для розвитку міжнародного транзиту через митницю Ольвіополя. Однак після другого розподілу Речі Посполитої у 1793 р. під владу Російської імперії перейшла Правобережна Україна (в тому числі і Богополь), кордон опинився далеко від Ольвіополя і митницю ліквідували.

Згідно з указом Катерини ІІ 1795 р. Богополь, Ольвіополь та Голта об’єднувалися у складі однієї губернії (Вознесенської), Богополь ставав повітовим центром. Проте вже в 1796 р. згідно указу Павла І Богополь було передано до Подільської губернії. Богополь став містечком Балтського повіту, а Голту з Ольвіополем віднесли до Новоросійської губернії, у складі якої Ольвіополь у 1799 р. отримав статус повітового центру.

У 1829 р. Ольвіополь і Голта увійшли до складу четвертого Бузького уланського полку як військові поселення. Після ліквідації військових поселень Ольвіополь отримав статус міста, що адміністративно належало до Єлизаветградського повіту Херсонської губернії. Голта була казенним селом Ананіївського повіту Херсонської губернії. Богополь – містечком Балтського повіту Подільської губернії.

Протягом ХІХ ст. всі три населені пункти розвивались окремо, водночас, мали міцні соціально-економічні і культурні зв’язки.

На початку ХХ ст. унаслідок українських національно-визвольних змагань та революції більшовиків відбулися кардинальні суспільно-політичні зміни. Піддаючись загальнодержавним подіям, у березні 1917 р. у Голті, Ольвіополі, Богополі виникли комітети Тимчасового уряду й діяли осередки, що представляли Українську Центральну Раду. Також були обрані місцеві ради робітничих і селянських депутатів. У грудні 1917 р. відбулася об’єднана нарада представників Голтянської, Ольвіопольської і Богопольської Рад робітничих і селянських депутатів, профспілкових організацій і полкового комітету розквартированого 17-го піхотного полку. Результатом стало створення одного радянського органу для трьох населених пунктів – Голтянського військово-революційного комітету.

У цей же час, у Києві Центральна Рада проголосила про утворення Української Народної Республіки, яка за Брест-Литовським мирним договором визнавалася світовою спільнотою як окрема держава. За умовами цього договору німецькі й австро-угорські війська надавали допомогу у боротьбі із політичною силою більшовиків і забезпечували внутрішній порядок у країні. Відповідно у березні 1918 р. австро-німецькі військові частини зайняли Ольвіополь, Богополь і Голту. У квітні 1918 р. у Києві до влади прийшов гетьман П.  Скоропадський, виникла Українська держава. Осінь 1918 р. принесла нові політичні зміни. Гетьман П. Скоропадський зрікся влади, і було відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Ще в листопаді 1918 р. австро-німецькі угрупування залишили Голту, Богополь і Ольвіополь, і в усіх трьох населених пунктах до влади прийшли трудові ради Директорії.

Однак на загальнополітичній державній арені посилився вплив більшовиків. На початку березня 1919 р. в Голту вступили їхні військові загони, що сприяло відновленню роботи революційних комітетів. Із с. Щасливки Ананіївського повіту прибув І-й комуністичний партизанський загін під командуванням Т. Гуляницького, який сприяв встановленню влади Рад у регіоні.

Утверджувати владу Рад було значно простіше в одному населеному пункті, ніж у трьох, які до того ж належали до різних повітів та губерній. Тому об’єднання поселень в одне місто було раціональним політичним рішенням. Разом із тим, інтеграція трьох населених пунктів в один виводила новоутворений населений пункт на інший демографічний рівень. Адже потреби більш чисельного міста були важливішими, ніж інтереси малочисельних поселень.

Окрім того, революція – це не лише соціально-економічні, а й ментальні зміни. Назви населених пунктів «Голта», «Ольвіополь», «Богополь» відображали історію попередніх епох, зберігали культурні традиції мешканців. Для встановлення радянського ладу необхідно було відмовитися від культурних зв’язків і моделювати розуміння приналежності людей до іншого населеного пункту, іншої держави. Запровадження назви, не пов’язаної з попередніми топонімами, сприяло б формуванню спільної ідентифікації серед жителів.

Члени діючих ревкомів неодноразово обговорювали питання про об’єднання. Була організована ініціативна група у складі Й. Кальницького, Балдова і Нутельса, які займались питанням створення міста. Більшовики організували єдиний оргкомітет, який готував матеріали для ЦВК щодо питань об’єднання. Однак не було згоди навколо назви. Представники Ольвіополя бажали, щоб нове місто іменувалось Орлик (як найдавніше поселення). Жителі  Голти наполягали на збереженні їхньої назви, богопольці, які менш за всіх підтримували цей процес, пропонували «Олексіївськ». Оскільки не було одностайності, голова Голтянського ревкому С. Правдівцев запропонував винести питання на обговорення громади. Було вирішено скликати мітинг на 1 травня.

Мітинг 1 травня 1919 р. відкрив голова Ольвіопольського ревкому І. Рухлін. Із промовою про об’єднання Ольвіополя, Богополя та Голти в одне місто виступив Т. Гуляницький, який публічно запропонував назвати новоутворене місто «Первомайск» на честь солідарності трудящих. Я. Мельник ініціював, розміщення міського об’єднаного ревкому в Ольвіополі. У більшості робіт із історії міста написано, що мітинг пройшов вдало і всі підтримали пропозицію про об’єднання.

Однак у спогадах учасниці мітингу, члена об’єднаного оргкомітету Т. Чоклер, що опубліковані на шпальтах «Прибузького комунару» за 1959 рік, зазначається: «Ми добилися того, що 1 Травня всі організації і профспілки вивели свої сили на мітинг в Ольвіополь. Там оргкомітет поставив питання про те, що для зміцнення радянської влади, а також з економічних міркувань необхідно створити єдиний орган управління, тобто об’єднати три населені пункти в одне місто, і запропонував назвати його в честь Першого Травня «Первомайськ». Але місцева контрреволюція, буржуазно-гендлярський елемент і куркульня повстали проти цієї пропозиції, і наша спроба заручитися згодою народу не вдалась».

Якщо відкинути політичну заангажованість, то виходить, що представники інших політичних сил, підприємці, торговці і заможні селяни не підтримали ідею про об’єднання.

Незважаючи на першу невдачу, оргкомітет продовжував наполегливо добиватися об’єднання міста. Т. Чоклер доручили скласти доповідну записку українському урядові, де вона мала викласти політичну, економічну і етнографічну суть питання. З цими матеріалами більшовики їздили в Одесу і в Харків, де зустрічалися із голова ВУЦВК Г. Петровським.

Г. Петровський приїхав у Голту на зустріч із жителями 5 липня 1919 р., і у Залізничному саду виступив з промовою про необхідність швидкої відбудови економіки. Вже 6 липня 1919 р. він провів спільне засідання виконкомів Богополя, Ольвіополя і Голти, на якому головував. Ревкоми розглядали питання про об’єднання трьох населених пунктів в одне місто «Первомайск».

Г. Петровський виніс резолюцію, яку прийняла більшістю. Зміст її такий: «Нарада 3-х виконкомів, порадившись про організацію одного виконкому для Ольвіополя, Голти і Богополя, вирішила з огляду на економію і більш продуктивний розвиток усіх виробничих сил і для організації на необхідному рівні фабричної і заводської промисловості, електрифікації і благоустрою, тимчасово для вирішення питання про границі з повітами утворити єдиний для Ольвіополя, Богополя і Голти виконком». Також було вирішено кожному виконкому виділити по 7 осіб до виконкому Первомайська, головою якого став Й. Кальницький, місцем роботи обрали Ольвіополь.

Президія Українського Центрального Виконавчого комітету 26 липня 1919 р. схвалила рішення про утворення повітового міста Первомайська, підпорядкувавши його Одеському губвиконкому.

Одеський губвиконком сприйняв це рішення формально, губревком практичної допомоги не надавав. У місті не вистачало коштів, на прилеглі райони і села влада більшовиків не поширювалася. В Голті був створений свій виконком, який підтримувався Ананіївським повітом, влада якого продовжувала вважати Голту своєю територією і давала розпорядження Голтянському виконкому.

Водночас, селяни об’єднувалися у самостійні військові загони, які виступали проти влади більшовиків. Навколо міста господарювали загони повстанського отамана Степової України Н. Григор’єва. Для того щоб більшовики не втратили владу в червні 1919 р., в Первомайськ прибув 21-й Ростовський полк, а на початку липня прибула команда курсантів Одеської піхотної школи під командуванням І. Базарного. Разом із загоном Ткаченка, загоном ЧК і партизанським загоном ревкому вони проводили рейди проти селянських загонів.

У серпні до населеного пункту наблизилися війська Добровольчої армії, що спричинило хвилю протестів проти більшовиків. Активізувалося заможне селянство, загін К. Колоса напав на угруповання особливого призначення Т. Гуляницького та І. Базарного. У зв’язку із загальною військово-політичною ситуацією ревком вимушений був залишити місто і відправився до Житомира.

Частини армії А. Денікіна ввійшли у Первомайськ 3-го вересня 1919 р. Денікінці, які виступали лише за «єдину і неподільну Росію», встановили в Ольвіополі шибеницю. В Ольвіополі було заарештовано М. Євстратьєва, а в Голті – Й. Кальницького, С. Дяченка та ін., двох останніх вбили. Загони Добровольчої армії порядкували у Голті, Ольвіополі та Богополі до початку 1920 р. Військові сили білогвардійців були витіснені 403-м полком 45-ї Червонопрапорної дивізії 2 лютого 1920 р. Відразу розпочав роботу революційний комітет у складі голови О. Громицького. У травні у місті створили перший партосередок, який очолив Я. Мельник, – настав новий період в історії населеного пункту.

За вимогою часу об’єднувалися Ольвіополь – найдавніше поселення, у якому зберігалися традиції козацьких вольностей, були сильні церковно-православні та освітянські традиції й розвинена економіка; Богополь, де домінувала єврейська громада і який був самодостатнім культурним і торговельним містечком із розвиненою соціальною інфраструктурою; Голта з авантюрним духом Очаківського ейялету, традиціями військових поселень й потужним промисловим потенціалом. Як окремі населені пункти із оригінальною історією вони припинили свій розвиток. Їхня економічна, культурна, демографічна та повсякденна індивідуальність трансформувалася в єдиний життєвий простір – місто Первомайськ.

Тривалий час місто зберігало поділ на три частини: І частина міста – це Ольвіополь, ІІ – Голта, ІІІ – Богополь. Вони були не лише умовними, цей поділ використовувався для уточнення подій, що мали місце у житті об’єднаної спільноти.

Традиційні назви залишилися невід’ємною складовою історії міста і донині іноді первомайці засвідчують себе спочатку як жителі Ольвіополя, Богополя, Голти, а потім Первомайська.

Топонім «Первомайськ» пройшов тривалий шлях становлення. Спочатку писали «Первомайськ», а у 1927 р. у зв’язку із загальнодержавною політикою «коренізації», яка в Українській Радянській Соціалістичній Республіці отримала форму «українізації», відбулися зміни. Місто йменували «Першомайськ» і всі інституції отримали похідну назву: «Першомайський окрпартком», «Першомайська дивізія», «Першомайський технікум механізації сільського господарства», приміська територія – «Першомайщина».

На початку 30-х рр. ХХ ст. політику «українізації» згорнули і почали говорити і писати: «місто Первомайське Одеської області». У 40-х. рр. минулого століття, після Другої світової війни повернулася російськомовна назва «Первомайськ». У період Відлиги подекуди зустрічається назва «Першотравневськ».

В цілому, топонім «Первомайськ» не є унікальним, адже був породжений загальнополітичною ситуацією початку ХХ ст. та модою на пролетарську культуру і робітничий рух. У межах держави Радянський Союз було 4 міста Первомайськ, 19 населених пунктів із назвою Первомайський, 9 Первомайських районів, 10 населених пунктів, що мали назву Первомайське. Водночас, Первомайськ на Бузі завжди відрізнявся свою історію і соціокультурним розвитком.

Зміна назви населеного пункту, безумовно, явище складне, переривається історична пам’ять, яка особливо важлива для домінуючого покоління. Однак назва, що має чужомовне коріння і не відображає всієї історії поселення, завжди буде каменем спотикання для громади.

Фото з братами Капрановими зі сторінки пані Оксани у Фейсбук.

Читайте також: О переименованиях, значит… Мысли вокруг дискуссионного

Не потоне… Кілька слів на захист Орлика