Тризуб крізь призму часу. До 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом Української Народної Республіки
Державний герб Української Народної Республіки Тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня 1918 року в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня 1918 року у формі великого й малого герба.
Тризуб – один із найдревніших і нерозгаданих знаків, що присутній в українській культурі. Одностайної думки щодо значення Тризуба вчені не мають подібні зображення відомі на давніх солярних знаках в Індії та інших країнах світу. Не виключене й скандинавське походження Тризуба. Однак відомо, що ще з доісторичних часів число три, тріада завжди мало символічне значення. Тризуб символізує динамічний аспект світобудови – світотворення, принцип вогненної енергії поступу.
Тризуб сприймається як символ могутності, непереможності, як охорона проти всякої небезпеки, всілякого зла і нещастя, як сила здатна подолати й спрямувати навіть стихійні й потойбічні сили.
Існує дуже багато теорій про те, чи був цей знак символом державної влади, військовою чи релігійною емблемою, монограмою, геометричним орнаментом тощо. Та якогось повністю аргументованого пояснення не створено. Досі відомо понад 200 відмін цього геральдичного знаку з різноманітними варіантами – додавався хрест на одне з рамен чи збоку, півмісяць, орнаментальні прикраси тощо.
Найдавніші археологічні знахідки Тризуба на українських землях походять з І століття нашої ери. Очевидно він міг бути символом племені, яке проживало тоді, чи знаком влади. Як називалося це плем’я – невідомо, ймовірно воно згодом влилося до об’єднання племен давніх слов’ян, що пізніше створили державу – могутню Київську Русь.
Зображення Тризуба, яке дуже мало відрізнялося од офіційного прийнятого герба Української Народної Республіки (УНР), належить до помежів’я Х-ХІ століть, часів князювання в Києві Володимира Великого (980-1015), який міг успадкувати цей знак від своїх предків. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах Володимира, став спадкоємним геральдичним знаком для його нащадків – Святополка І Окаянного (1015-1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019-1054). Він є в гербі Анни Ярославни, королеви Франції.
Протягом кількох століть Тризуб був поширений на території всіх князівств Київської Русі, зазнавав змін, включно з переходом до двозуба, що був геральдичним знаком Ізяслава Ярославича (1054-1078), галицько-волинського князя Льва Даниловича (1264-1301) та інших, але весь час зберігав свою первісну Володимирову основу.
Проте Тризуб не був офіційним гербом в сучасному розумінні. На думку історика І. Крип’якевича, справжні герби прийшли до нас із західних країв у XIV столітті. Тоді гербові відзнаки стали загальновживаними.
Іншим руслом, через яке йшла до нас давня українська символіка, були старі рукописи, а саме вміщені в них орнаментальні мініатюри заставок (прикрашання початкових літер тексту). Автор окремої збірки рисованих Тризубів В. Січинський зазначає, що найстаріші знаки з мініатюр ХІІІ – XV ст., переважно з «Псалтирів», мають складну форму з усіма традиційними деталями і виключають підозру, «що це якісь випадкові комбінації плетінки». Новіші галицькі рукописи XVІ – XVІІ ст. містять більш схематизовані Тризуби, однак і вони є незаперечним свідченням того, що традиція Тризуба не загинула з упадком державності старокняжої доби.
Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символу Тризуб на теренах України має і широку естетичну функцію та виконує роль оберега. Тризуб як орнамент зустрічається на килимах, вишитих рушниках і сорочках, гончарних виробах, на монетах, ювелірних виробах (здебільшого перстнях), підвісках, на посуді, кахлях і цеглі.
У ХХ ст. відзнаку у формі Тризуба почали використовувати українські частини в складі австрійської армії – Українські Січові Стрільці – під час Першої світової війни. Скульптор М. Бринський виконав проект бойового ордена Української Галицької Армії – «Золотий Тризуб», який мав стати відзнакою за хоробрість. Символіку зі знаком Тризуба використовували бійці Української Галицької Армії під час польсько-української війни 1918-1920 років.
Як державний герб Української Народної Республіки Тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня 1918 року в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня 1918 року у формі великого й малого герба. Автором проектів був художник В. Кричевський. Тоді ж (22 березня 1918 р.) схвалено велику і малу печатки УНР зі знаком Тризуба. Як герб Тризуб залишився і в часи Гетьманату (1918 р.), а далі й за Директорії (1918-1920 рр.).
Нове життя Тризуб отримав 19 лютого 1992 року, тоді Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань ХХ століття.
Тризуб – могутній, сакральний знак українського народу, який є складовою його генезису і історико-культурного поступу в усі часи.
Богдан Якимович, доктор історичних наук, професор кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка,
Оксана Дорошенко, кандидат історичних наук, методист Первомайської міської централізованої бібліотечної системи
Читайте також: На Миколаївщині визначили кращих знавців музейної справи серед учнівської молоді
1588 всього переглядів, 1 сьогодні
