Сьогодні виповнюється 140 років від дня народження Гната Хоткевича та 125 – від дня народження Михайля Семенка
В один народжені, розстріляні в 1937-му та 1938-му…
140 років від дня народження Гната Хоткевича (1877-1938), українського письменника, актора, мистецтвознавця, режисера, бандуриста, композитора, пише Укрінформ.
Організатор першого українського робітничого театру в Харкові (1906) та Гуцульського селянського театру (режисером якого деякий час був і Лесь Курбас); виступав з концертами як бандурист. У 1927 році організував капелу бандуристів у Полтаві, з 1934 вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті. У 1938 був заарештований і розстріляний органами НКВС. Твори Гната Хоткевича забороняли цензурні відомства трьох імперій: Російської, Австро-Угорської і Радянської. Хоткевич з його безкомпромісністю і гострим відчуттям національного не вписувався в жодну схему.
Чого варті лише думка, що «…страчуючи національність, чоловік тратить Бога в собі, тратить якийсь вищого типу регулятор, котрий досі направляв його діяльність… і від нього можна ждати усякої гидоти».
Його самобутня особистість ніяк не уміщувалася на прокрустовому ложі «будівника комунізму». А країна тим часом жила своїм повсякденним життям: килимарниці ткали килими «Переяславська рада», вишивальниці – вишивали «батька народів» товариша Сталіна, художники не жаліли олії та фарби на «доброго дідуся Леніна»; поети, захлинаючись, оспівували «мудре керівництво рідної партії». Хтось отримував кулю, хтось – орден на груди. Хоча друге аж ніяк не слугувало оберегом від першого.
125 років від дня народження Михайля Семенка (1892-1937), українського поетика, теоретика мистецтвознавства. Засновник і теоретик українського футуризму. Ввів в український поетичний обіг міську лексику і науково-технічну термінологію.
Народився Михайль Семенко на Полтавщині. Батько – писар земської управи, мати – письменниця, авторка народницьких оповідань і повістей (псевдонім – Марія Проскурівна). Закінчив Хорольське реальне училище, три курси Петербурзького психоневрологічного інституту. Працював телеграфістом у Владивостоці; 1924-1927 – головний редактор Одеської кіностудії ВУФКУ, 1927 – засновник футуристичної організації «Нова генерація» у Харкові. З 1929 – заступник голови Всеукраїнської асоціації революційного кіно. Учасник 1-го з’їзду Спілки письменників України (1934).
За звинуваченням в «активній контрреволюційній діяльності» арештований у квітні 1937 року. Розстріляний 24 жовтня 1937-го. Автор збірок «Дерзання», «Кверофутуризм», «П’єро задається», «П’єро кохає», «Проміння погроз», «Європа й ми», «Китай в огні» та ін.
Читайте також: 29 грудня – день народження Володимира Симиренка
1233 всього переглядів, 1 сьогодні
