Сміття – реальна небезпека. Первомайські пляжі б’ють рекорди по кількості сміття
Літо – найкращий час, коли можна засмагати на сонечку, гуляти в лісі, ходити хоч щодня на пікніки та відпочивати біля озер та річок. Особливо це полюбляють діти. Де ж ще можна бігати босим по шовковистій траві, качатись, лежати, скакати коником та горлати «ку-ку-рі-ку» так, що чути на протилежному березі. А що як все це робити небезпечно?
Якщо батькам доводиться тільки те й робити, що невпинно слідкувати за тим, щоб допитливе маля не піднімало недопалки, не стрибнуло босими ногами на розбиту пляшку, не чіпало пластикові кульки та пляшки і т.д. і т.п. Такий відпочинок перетворюється на важку роботу для дорослих, а для дітлахів самий стрес – бо ж «туди не йди», «не чіпай», «не підіймай», «не бігай». Єдине, що лишаться – кричати з усієї сили.
Кричати хочеться не лише дітям, а й батькам! Кожен похід на природу обов’язково пов’язаний з попереднім прибиранням території від залишків «свята життя» тих, хто відпочивав тут раніше. І таких пам’ятних залишків по всьому узбережжі, в лісі та й просто в місцях скупчень людей, як от на зупинках – не злічити. Всюди, де ступала нога людини – сміття та бруд. І звідусіль тільки й чути про те, що у всьому винна наша влада, саме через них ми так погано живемо, не вилазимо з бідності, а от у Європі живуть краще…На місці Європи, я б не пускала українців до себе, до тих пір, поки не навчаться принаймні за собою прибирати. Там краще, бо там вже хтось все зробив – прибрав річки, парки та пляжі, а ми хочемо тільки прийти на все готове і відпочити. Та хіба ж це президент України прийшов на зупинку в місті Первомайськ і порозкладав там пляшки, пачки від цигарок і одноразовий посуд?! Чи може прем’єр-міністр зупинився біля Південного Бугу і повикидав у воду річний запас пластикових пакетів?! Ні, це маленький, бідний українець за собою лишає гори сміття і навіть не кається.
Ніхто вже давно не вірить в те, що дорослих людей можна перевиховати якимось іншим чином, крім системи жорстких штрафів. Тільки тоді, коли кожен викинутий повз урну недопалок вдарить по кишені, в мозку сформуються нові нейронні зв’язки і це дозволить наступного разу замислитись. Не вірите?
Відомий випадок, коли житель Швейцарії по дорозі на роботу з вікна автомобіля викинув сміття у паперових мішках. Поліція його знайшла і змусила оплатити штраф – 6000 франків за утилізацію сміття і очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків (більше 9400 доларів). І це при тому, що середня зарплата у Швейцарії в 2018 році становить 6 540 доларів.
Тепер стає зрозуміло, чому ця країна вважається однією з найбільш чистих країн світу. А свій шлях до такої чистоти вони почали не так давно – у 80-ті роки XX століття.
Для того, щоб система штрафів працювала, в європейських країнах створено так звану сміттєву поліцію, яка за допомогою сучасних технологій слідкує за вулицями міст, парками та узбережжями, аналізує викинуте сміття та знаходить правопорушників. Ефективною є також система, коли всі слідкують за всіма – цілком нормальною є ситуація, коли водій позаду може заявити на водія попереду, за викинуте з вікна автомобіля сміття.
Якщо німець викине повз урну недопалок, пляшку чи папірець, його оштрафують на 20 євро, французу доведеться заплатити 35-189 євро. Іспанець за викинутий недопалок викладе – 90 євро, а за викинуте з вікна автомобіля сміття – 200 євро. У Латвії за це змусять оплатити штраф від 100 до 1000 доларів США, у Грузії – 28 доларів для громадян і 113 доларів – для юридичних осіб, в Білорусії 50 доларів. До всього, ці штрафи – це ще й не погане доповнення до місцевих бюджетів.
Але працюють європейці ще й на випередження – маленьких діток навчають сортувати сміття ще у садочку. А про те, щоб викинути сміття будь-де, не може бути й мови.
Ніхто не сподівається і не вірить у свідомість громадян чи їх совість. Бо ж в будь-якій країні, не залежно від загального рівня життя, знайдуться ті, хто ігнорувати закони. “Є дві безмежні речі — Всесвіт і людська дурість, хоча щодо Всесвіту я маю сумніви” Альберт Ейнштейн.
Складно уявити, як це все мало б працювати у наших реаліях. Перша проблема – не можливо зафіксувати саме правопорушення, у нас просто немає необхідної кількості встановлених відеокамер. Ще у великих містах ситуація дещо краща, а от в Первомайську зовсім патова. Про берег Південного Бугу, інших річок та лісів взагалі нічого говорити. Тут хіба самі громадяни можуть зіграти роль сміттєвої поліції. Але багатьох зупиняє загроза спровокувати таким чином цілком реальну бійку, особливо, якщо врахувати те, що більшість відпочиваючих не уявляють відпочинок без розпивання алкогольних напоїв. А якщо ти ще й молода мама з малою дитиною.
У великих масштабах і при значному розголосі, пам’ятаєте чоловіка, який викидав сміття з машини і нам вдалось це зафіксувати, ситуація може отримати позитивне завершення. А от в дрібному масштабі – ну не будеш же фотографувати кожного, хто лишив пляшку з-під пива чи пакет від чіпсів і писати про нього. А воно з того і складається – рибалка викинув одноразовий стакан, наступний прийшов і лишив брудний пакетик і т.д. А потім приходжу я з дитиною і вже таке собі міні-сміттєзвалище перед очима.
Це вже працює так звана «теорія розбитих вікон». Виникла ця теорія в часи найбільшого занепаду Нью-Йорку, коли рівень злочинності, захаращеності та відчуття загальної вседозволеності сягнув свого найбільшого піку. А теорія полягає в тому, що якщо вікно розбите і скла немає, то люди, що проходять повз «заражаються» відчуттям вседозволеності і безкарності, ніхто ні за що не відповідає. Підтвердженням теорії стала низка цікавих соціальних дослідів. Наприклад, з велосипедної стоянки біля магазину прибрали всі урни, а на самі велосипеди приклеїли листівки з оголошеннями. Стіни магазину при цьому біли ідеально чистими. Дослідники спостерігали за тим, скільки велосипедистів кине флаєри на асфальт, а скільки посоромиться. Листівки на землю викинули 33% велосипедистів. Експеримент повторили, та цього разу розписали стіни магазину беззмістовними графіті. Після цього насмітили вже 69% велосипедистів. І якщо поцікавитись цим питанням, то аналогічних експериментів проведено багато і результат у всіх один, там де люди бачать дрібні проступки, вони підсвідомо отримують такий собі дозвіл поводитись так само. Хтось викинув на зупинці пляшку, а чому це я не можу це зробити?!
Але не достатньо один раз на рік провести акцію та прибрати берег річки, після сезону шашликів, сміття на тих самих місцях. Як кажуть – чисто не там, де прибирають, а там – де не смітять. Від себе додам – чисто там, де за викинуте сміття штрафують.
Читайте також: Епідемічна ситуація по туберкульозу дещо поліпшилась, але в Первомайську маємо смертельні випадки
939 всього переглядів, 1 сьогодні
