«Славетна жінка України». Постать в історії та сучасності
За які заслуги цю дівчину помістили на поштову марку та називають однією зі «Славетних жінок України»? Чи знайоме Вам це ім’я – Галшка Гулевичівна? Зовсім не українське, скоріше польське. Якщо ні – давайте знайомитись!
Народилась Галшка в XVII столітті в старовинній та знатній магнатській родині, яка займала почесне друге місце серед можновладців Волині. У ті часи віра відігравала вирішальну роль в житті не тільки окремої людини, а цілої держави. Саме в цей час почалась тридцятирічна війна релігійних конфесій. Родина Гулевичів вперто трималась православ’я і залишилась вірною до останку.
Своє ім’я, з яким і ввійшла в історію, дівчина отримала не випадково. Коли в родині народилась п’ята дитина, її охрестили за православним обрядом та нарекли Єлизаветою. Однак, близькість польського кордону далась взнаки. Вдома дівчину кликали Гельжбетою, а згодом закріпилось ім’я Галшка.
Війна між конфесіями не оминула і родину Гулевичів. Історія першого кохання Галшки – класичні шекспірівські пристрасті. Дві ворогуючі родини Гулевичі та Потії належали до різних релігійних конфесій. Перші – православні, другі – віддані апологети католицизму. Непримиримі вороги. Але сталось дещо дивовижне – нащадки цих родин закохались і вирішили побратись. Для Галшки та її обранця – Христофора Потія віра була другорядною і вони наполягали на весіллі. Врешті, батьки мусили здатись – молоді люди обвінчались у Володимирській православній церкві, на цьому наполягла наречена. Навіть поріднившись, дві родини не змогли примиритись, і врешті, всі ці релігійні розбіжності зруйнували сімейне життя Галшки та опосередковано призвели до смерті Христофора.
На долю дівчини випало нове випробування – родина Потіїв звинувачувала вдову в смерті сина і всіляко намагалась зруйнувати їй життя. Згідно з рішенням суду – Потії отримали опікунство над єдиною донькою Галшки та Христофора Катериною. Більше того, вони зобов’язали охрестити її за католицьким обрядом. Крім цього ще й відсудили подарований на весілля маєток. Молода дівчина залишилась сама з малою дитиною на руках (до повноліття дівчинка мала жити з матір’ю). До всього, згодом помер тато Галшки. Жінка зрозуміла, що час змінювати життя.
Другим чоловіком Гулевичівни став друг родини, старший за неї на тридцять років, вдовець Стефан Лозка – представник однієї з найвпливовіших родин Київщини. Перед смертю, батько Галшки заповів доньці три села під Києвом і величезну ділянку на Подолі. Все це склалось разом і родина переїздить до столиці.
Діяльна, розумна молода жінка взяла на себе управління величезним майном в Києві. Найбільше часу вона витрачала на читання книг та старих літописів, які зберігались в соборах Подолу. Всі кияни знали її, як одну з найосвіченіших жінок того часу. Тому-то, під час страшної пожежі на Подолі, яку збіглись гасити зі всього міста, Галшка теж була серед містян. Тоді згоріла книгозбірня та Богоявленська школа. Багатії жертвували значні гроші на відновлення Подолу, найбільше грошей дала Гулевичівна. Більше того – вона розмістила в своєму маєтку 200 бідних сімей. За однією з версій, ця пожежа стала початком діяльності жінки як мецената.
Через рік після пожежі, Галшка разом з трьома друзями стояла на порозі Київського земського суду. Тут вона склала фундуш (дарчу грамоту) і відписала всі свої землі та маєтки для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. Це був початок Київської братської школи. Згодом її об’єднали зі школою Києво-Печерської лаври і утворили Києво-Могилянську академію. Можна сміло стверджувати, що один з найвизначніших учбових закладів України з’явився завдяки діяльності Галшки Гулевичівни.
Ця жінка була навдивовижу скромною – історики стверджують, що до самої смерті вона більше не згадувала про свій щедрий дарунок. Звісно, вона й гадки не мала, що стала фундаторкою та засновницею Києво-Могилянською академії – форпосту науки та освіти не лише України, а й тогочасної Європи. Можливо такий учинок для неї був чимось звичним і не давав приводу пишатись собою.
На цьому свою діяльність Гулевичівна не завершила. Після смерті чоловіка вона переїхала до Луцька. Тут вона жила сама, у скромній хаті, без рідних та слуг. Син Михайло витрачав батьківські статки на бенкети та веселощі. Донька Катерина, яку мати успішно видала заміж за православного хорунжого Миколу Млечка, що страшенно обурило родину першого чоловіка – Потіів, щасливо жила з чоловіком. Своє життя Галшка пов’язала з Хрестовоздвиженським братством. Разом з ректором та викладачами школи, вона активно протистояла натиску єзуїтів та уніатів. Купувала стародруки для Луцького братства. Всіма силами допомагала нужденним та убогим. Вже перед самою смертю жінка склала заповіт, в якому все своє майно залишила братському Луцькому монастирю і Хрестовоздвиженській церкві, де її і поховали.
Для того, щоб зрозуміти всю глибину та величність вчинків цієї жінки, потрібно хоч трохи зрозуміти, у які часи їй довелось народитись. Тоді освіченість жінки була справою унікальною і незвичною. Не кожна навіть заможна родина вважала за необхідне дати освіту своїм донькам. Галшка ж отримала чудову освіту і продовжувала навчатись протягом всього життя. В часи, коли молоді та заможні дами витрачали час на родину або ж розваги, Галшка вкладала сили у розвиток своєї країни. Всі свої статки вона не просто пожертвувала, вона вклала в освіту. Вже тоді, в роки пізнього середньовіччя, жінка усвідомлювала, яку велику роль відіграє виховання патріотизму у молоді, любові та поваги до рідної історії. Галшка Гулевичівна – жінка-меценат, фундаторка та засновниця Києво-Могилянської академії, «Славетна жінка України». Тепер, ви знаєте чому.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Подорожувала, фільмувала, жила… Постать в історії та сучасності
1297 всього переглядів, 1 сьогодні
