Що таке заповіт і чому його треба складати. Юридична практика
У всьому світі заповіт вважається нормою, та лише у нас до нього ставляться із упередженням. Ви тільки спробуйте замовити слово про заповіт своїм стареньким батькам. То що й почуєте!
Ні, звісно ж, є ті люди, які дійсно відчувають відповідальність та турботу за своїх близьких, тому намагаються запобігти зайвим клопотам, але є й ті, кому байдуже, а деякі й взагалі не розуміють, що життя занадто коротке, а вони перебувають в не наймолодшому віці.
Ой, лишенько, – бідкається знайома. – Донька про заповіт мову завела, певно, моєї смерті чекає… – а жінці, чесно кажучи, вже далеко за сімдесят, і вона аж ніяк не розуміє, що доньку через наші зміни у законодавстві більше цікавить те, аби запобігти зайвій біганині. Мати ж її упевнена, що всі навколо лише чекають на її смерть.
Але що ж таке заповіт у дійсності? Давайте розбиратися.
Зазвичай заповіт складають 20% громадян. Це або особи похилого віку, які бояться, що «майно після смерті відійде державі», або особи, які в своєму житті вже мали проблеми зі спадщиною за законом. Решта 80% заповіт не складають та розраховують на порядність родичів. Але, практика показує, що порядність зникає з часу відкриття спадщини.
Найчастіше заповіт – це розпорядження особи щодо рухомого або нерухомого майна. Тобто при житті ви маєте змогу особисто визначити осіб, в тому числі і сторонніх, які будуть спадкоємцями, позбавити певних осіб права на спадкування, покласти на спадкоємців за заповітом певні обов’язки, а також визначити майно, або його частину, яке буде предметом спадкування.
У разі відсутності заповіту відбувається спадкування за законом. Спадщина відкривається за заявою будь-якого спадкоємця за законом. Це можуть бути діти, чоловік або дружина, батьки, брати сестри, онуки та інші родичі, які точно знають свої права і на стороні яких найчастіше закон. І тут може виникнути безліч ситуацій, коли доведеться піднімати давні папери або навіть звертатися до суду.
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема, щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Крім того, заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.
Потрібно зазначити, що умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Важливо також сказати, що особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
Особиста участь заповідача при складанні заповіту є необхідною. Заповіти підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Однак, якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт складається не менш, як у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а інший видається заповідачеві. Текст примірника заповіту, що видається нотаріусом заповідачеві, викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів, який має багатоступеневий захист від підробок. У випадку втрати заповіту за письмовою заявою зацікавленої особи видається дублікат втраченого документа, який за своїм юридичним значенням прирівнюється до оригіналу заповіту.
Тому якщо ви дійсно хочете уберегти своїх рідних від зайвих клопотів, поставтеся до цього питання із розумінням. Тим більше, що заповіт можна змінити будь-якої хвилини.
За матеріалами правових інтернет-ресурсів
Читайте також: Позбавлення права на житло. Юридична практика
1788 всього переглядів, 1 сьогодні
