Розписки на секс не потрібні
Юридична практика
Після набуття чинності законом, який вносить зміни до Кримінального кодексу щодо відповідальності за статеві злочини, зокрема зґвалтування, в інтернеті з’явилися зразки розписок, які нібито необхідно брати, щоб отримати офіційну згоду на секс. Звичайно ж, розписки не потрібні, але ми попросили юристів роз’яснити, в чому суть змін законодавства й до чого вони призведуть. Після набуття чинності законом, який вносить зміни до Кримінального кодексу щодо відповідальності за статеві злочини, зокрема зґвалтування, в інтернеті з’явилися зразки розписок, які нібито необхідно брати, щоб отримати офіційну згоду на секс.
Від 11 січня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального (КК) та Кримінального процесуального кодексів (КПК) України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
Ухвалені зміни стосуються криміналізації: домашнього насильства (ст.126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст.151-2 КК України), а також кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів або обмежувальних приписів та непроходження програми для кривдників (ст. 390-1 КК України).
Максимальне покарання для домашніх насильників передбачає позбавлення волі на строк до двох років.
Так, у законодавство внесено положення однієї із європейських конвенцій, суть якого в тому, що будь-яка людина після статевого акту може заявити у поліцію, що не давала на нього згоди.
У Законі про це сказано так: «Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої людини з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) — карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».
Саме ця норма викликала суспільний резонанс, і ця норма викликає відразу кілька питань. По-перше, “проникнення в тіло іншої особи” може бути тільки в тому випадку, якщо злочинець чоловік. Якщо ж насильник жінка (що досить рідко, але все ж трапляється) то проникати в тіло жертви для насильницького задоволення статевого потягу жінці зовсім необов’язково.
Цю невідповідність було помічено ще на етапі проходження законопроекту в парламенті головним науково-експертним управлінням ВР.
“Не зовсім зрозуміло в тіло, якої саме особи (потерпілої чи насильника) має здійснюватися проникнення для кваліфікації злочинного діяння. Якщо мова йде про проникнення в тіло потерпілої особи, то при певних обставинах винні можуть уникнути кримінальної відповідальності. Наприклад, якщо зґвалтування скоєно жінкою, і потерпілим буде чоловік, то “генітальне проникнення” відбувається тільки в тіло жінки”, – значилося в тексті висновків науково-експертного управління.
Ці норми гендерно нейтральні, постраждалими від злочину можуть бути як жінка, так і чоловік. І стосуються вони різних видів сексуального насильства. Зокрема, є стаття 153, де злочин ще з радянських часів кваліфіковано як «задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи». У зміненому Кримінальному кодексі України ця стаття називається “Сексуальне насильство” – йдеться про вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди постраждалої особи.
У кожному разі, юристи схиляються до думки, що за будь-яких змін у законодавстві ніхто не скасовував презумпцію невинуватості. Суд, як і раніше, має оцінити обставини та переконливість доказів, що надає сторона звинувачення. І якщо займатися сексом за згодою, не утримувати партнера в полоні, а також фінансовій залежності, не тиснути на нього морально, то боятися немає чого.
В результаті, Україна стане одинадцятою за рахунком державою в Європі (слідом за Великобританією, Бельгією, Кіпром, Люксембургом, Ісландією, Німеччиною і т.д.), де сексуальні дії, вчинені без добровільної згоди партнера будуть кваліфікуватися як зґвалтування або сексуальне насильство.
Як вважають прихильники нововведень, таке трактування буде відповідати позиції ЄСПЛ (в рішенні у справі “М.С. проти Болгарії” №39272/98 від 4 грудня 2003 року), де суд встановив – держава зобов’язана розслідувати кожен статевий акт, здійснений без згоди потерпілої особи, навіть якщо вона не чинила фізичного опору.
За матеріалами правничих ресурсів
Читайте також: Одинокий батько має ті ж самі права, що й одинока мати. Юридична практика
1078 всього переглядів, 1 сьогодні
