Пров відповідальність недієздтаного. Юридична практика
Сучасні реалії, на жаль, зробили багато важливих процедур знову складними, та люди намагаються уникнути зайвого клопоту. Проте, існують випадки, коли пройти складний шлях все ж таки потрібно. Це стосується неприємного моменту, коли людина втратила розум. Іще півбіди, коли така особа не створює загрози для людей, що її оточують, а якщо навпаки? Та крім цього, існує безліч повсякденних моментів, коли така особа, не розуміючи власних дій, може спричинити шкоду іншим. Але якщо ви у судовому порядку визнали особу недієздатною, то відповідатиме за неї вже опікун або заклад, де така особа утримується.
Обов’язок опікуна чи закладу відшкодувати шкоду, завдану фізичною особою, що визнана недієздатною, не припиняється й у разі відновлення дієздатності такої особи. Коли опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер, або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може прийняти рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
Іноді цілком дієздатні особи не можуть розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок, наприклад, раптової втрати свідомості чи в стані афекту. За загальним правилом, оскільки в діях таких осіб відсутня вина, вони не відповідають за завдану шкоду.
Ці правила, звісно, не поширюються на випадки заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки його власник відповідає незалежно від вини. Власник не може бути звільнений від відповідальності на підставі того, що, наприклад, водій, який є власником джерела підвищеної небезпеки, втратив свідомість і як неосудний не міг запобігти наїзду на пішохода. Взагалі, коли фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, у якому не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (в результаті вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин), і шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах. Такі особи не можуть бути звільнені від відповідальності за заподіяну ними шкоду.
Крім того, обов’язок відшкодувати збитки може бути і покладений судом на тих, хто проживає із особою, яка не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи недоумства – працездатних і спроможних відшкодовувати шкоду іншого з подружжя, батьків, повнолітніх дітей, що знали про її стан, але не порушували питання про визнання людини недієздатною і встановлення над ним опіки.
За шкоду, завдану фізичною особою, що визнана в судовому порядку недієздатною, відповідають опікун або установа, що зобов’язані здійснювати за нею нагляд, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини. Такими установами є, наприклад, лікарні, у яких утримують хворих на психічні розлади.
Варто зазначити, що будь-яка поведінка, яка порушує права, свободи або інтереси інших осіб, є протиправною. У зобов’язанні із відшкодування шкоди, завданої недієздатним, йдеться про протиправність поведінки не безпосередньо винуватця шкоди, а його опікуна. Протиправна поведінка опікуна недієздатної особи полягає в тому, що опікун не виконує власні обов’язки щодо нагляду за підопічним.
Відшкодування шкоди заподіяної недієздатною особою має проводитись виключно опікуном або закладом, який зобов’язаний здійснювати нагляд за нею (ВС/КЦС № 592/10475/15-ц від 26.06.2018).
Відповідно до ст. 42 ЦК України під виною опікунів та відповідних закладів розуміється нездійснення ними належного нагляду за недієздатним під час завдання ним шкоди. Оскільки опікун та відповідна організація несуть відповідальність за свою вину, їхній обов’язок з відшкодування збитків не припиняється в разі наступного поновлення цивільної дієздатності особи, що завдала шкоду. Тож звертайтеся до суду та відновлюйте порушене право!
За матеріалами правничих ресурсів
Читайте також: Аліменти: кілька нюансів. Юридична практика
1632 всього переглядів, 1 сьогодні
