Про уроки доброти
Розповідь про урок та думки первомайців
Чи потрібні у загальноосвітніх закладах уроки доброти? Сьогодні дітей у школі вчать будь-яким наукам, вкладаючи у юні голови безліч інформації. Проте іноді залишається поза увагою найцінніше – людяність, доброта та чесніть, яким також потрібно вчити, як то кажуть, з пуп’янка.
Нововведенням для малечі у ЗОШ № 16 стало проведення уроків доброти. Так, 16 листопада такий захід було проведено для третьокласників.
Організувала захід керівник тематичного гуртка від Первомайської станції юних натуралістів В. Целіщева.
Діти дізналися, чому так важливо ставитися до людей із добром, адже вони так саме ставитимуться до тебе. Виявилося, що багато школярів змогли навести приклади, коли вони скривдили товариша, а отримали у відповідь таку саму кривду. Діти дізналися, чому саме добре ставлення до людей формує роль у суспільстві та зв’язки людини із оточенням, чому важливо завжди казати правду рідним, цінувати працю вчителів та поважати батьків. А ще дізналися, як цінно відірвати час від приємного сидіння за комп’ютером та присвятити спілкуванню із друзями та родиною.
А вже після уроку ми вирішили звернутися до мешканців міста із питанням: чи потрібні у школі подібні уроки?
На жаль, мої найгірші сподівання виправдалися: майже половина опитаних не зрозуміли різниці між уроками доброти та основами релігійного виховання, які, до речі, і у мене викликають більше питань, ніж позитивних відгуків. Отже, довелося роз’яснювати різницю та деталізувати питання.
Наведемо деякі приклади відповідей.
Марія взагалі вважає, що такі уроки не потрібні: “Навіщо оце релігію до школи тягнути? Хіба їм мало задають? Ще й вивчати, які там є релігії та як вони проводяться… Не зрозуміла… чому різні речі? А, ось так… Тоді так, непогано було б. Може, хоч хтось зміг би достукатися, щоб шанували батьків”.
Наталя також спочатку почала мітингувати: “Релігійні навчання у школі? Та навіщо ж вони потрібні! А якщо тільки православні, а в класі католики та інші? Що значить не те, про що я кажу? А… в такому сенсі… Певне, не завадило б. Для малечі… та й для старших. Так, я була б не проти, щоб і на запитання могли відповісти”.
Олексій також відреагував спочатку досить агресивно: “Які такі уроки доброти? Релігійні читання? У нас держава окрема від релігії, тому й школа має бути окрема! Це вже що вигадали? Новий спосіб відмити гроші? А якщо я вам наведу приклади, коли такі починання переходили у постійне викачування коштів та…”
Чесно кажучи, було досить важко слухати людину, яка не реагувала на жодні слова, а лише набирала децибелів, аби довести, що всі навколо крадії та волоцюги. Коли ж, нарешті, мені вдалося зупинити його та пояснити різницю між уроками доброти та основами релігійного виховання, чоловік задер носа:
– Все це ви брешете. Вигадали знову, щоб гроші кудись діти.
Ось так вам… Спитали про доброту, отримали про гроші. До речі, певно, й вам цікаво, в чому ж полягає різниця? Уроки доброти не мають на меті схилення школярів до будь-якої релігії, вивчення релігійної літератури або бесіди про релігійні заповіді. Уроки доброти покликані відповісти на головні запитання, що виникають у дітей та підлітків: як вижити в конфліктному середовищі, як вберегтися від негативу та зла, чому не можна брехати, чому варто прислухатися до батьків. Це – можливість дитини поспілкуватися із вчителями, психологами або священиком, отримати моральну підтримку та упевнитись в обраній лінії поведінки.
Іван, до речі, це озвучив і сам: “Це було б чудово. Зараз так багато поганого, що потрібно якесь віконечко світла та добра. Потрібне спілкування з людиною, яка зможе “загасити” собою підлітковий виклик, намагання довести ефективність конфліктів. Звісно, бесіди зі священиком в такому контексті – це чудово. Я тільки “за”.
Валерій також підтримав таку ідею: “Чудово… Якщо вдасться достукатися до однієї дитини з тридцятьох… Це вже десять з трьох сотень, а це вже багато. Обов’язково потрібно. Головне – дитина зможе отримати мотивовану відповідь, яку не завжди можуть надати їй батьки”.
Отже, коли таки прояснили різницю, результат такий: підтримали ідею з 96 осіб 62. Деякі були категорично проти.
Максим взагалі вважає, що такі уроки – злочин: “Навіщо воно у школі, скажіть? Так чи інакше, це торкнеться релігії… Ну й що, що релігійники не вчать поганому? Це – поштовх до спрямування дитини до релігії, це вплив на її власний вибір. Я проти”.
Аналогічну думку висловило ще 9 осіб, деякі ж взагалі не змогли сформулювати свою думку. А ось п’яти опитаним було байдуже. Взагалі байдуже… Певно, уроки доброти потрібні. Хоча б для того, щоб серед нас не залишилося байдужих.
Аліна Степул
2687 всього переглядів, 1 сьогодні