Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

Про НУШ з перших вуст. Відповідають матері першокласників

НОВИНИ, Освіта, Суспільство 18.10.2018

Позаду майже півтора місяці навчання. Як воно – бути першокласником, який навчається за новою освітньою системою? Ми вирішили не гадати і запросили до діалогу мам двох першачків. А оскільки побутує теорія, що школа у столиці і маленькому містечку різна, то ми заразом перевіримо і це.

Навмисне знайшли матусь, дітки яких пішли до звичайних шкіл. Адже згідно з новою системою, будь-яка школа мусить забезпечити гідний рівень освіти, незалежно від географічного розташування. Чи правда, що школи однаково забезпечені необхідними матеріалами та чи відрізняються будні першокласника Києва та Первомайська – дізнаємось від їхніх мам.

Яке Ваше загальне враження від першого місяця навчання дитини?

Наталя Чиханцова – мама, син – Іван, першокласник, м. Київ:

«Загальне враження хороше, насичене. Ми пішли на навчання до звичайної київської школи, але маємо щастя вчитися у незвичайної першої вчительки – психолога і корекційного педагога. Людина зі щирим бажанням навчити, розумінням особливостей дитячої психології, поведінки і гнучким розумом. Класний керівник, схоже, закоханий у свою роботу».

Олена Чабан – мама, донька – Юліана, першокласниця, м. Первомайськ:

«Перший місяць дітки грались – часто виходили на двір, пробували все на дотик, вивчали живі та не живі предмети, навіть не зрозуміли, що вони вже навчаються. Мінус – велика кількість дітей в класі, більше 30. Вчитель просто не встигає приділити час кожному. За такою системою дітей мало би бути 15-20.

В цілому ж – дітки захоплені навчанням. Однак, лише тоді, коли тема їм не знайома. В іншому випадку – хтось їсть яблуко, хтось малює, інший бавиться олівцями, що відразу ж розсіює увагу класу».

З яким настроєм дитина йде та повертається зі школи?

Олена Чабан:

«Зранку буває по-різному – коли хоче йти, коли ні. Однак, коли забираєш дитину зі школи, вона завжди усміхнена, в гарному настрої. Плюс в школі є різноманітні безкоштовні гуртки, які першачки з радістю відвідують. Можна займатись дизайном – з кольорового паперу робити грибочки, качечок, інші фігурки. Крім цього є ще танці та карате. Дітям цікаво – як хлопчикам, так і дівчаткам».

Наталя Чиханцова:

«Перший місяць майже усі дні йшов з радістю і зацікавленістю. На запитання, що найбільше подобається у школі, відповідає – перерва. Думаю, в силу раннього шкільного віку (станом на 1 вересня Івану було 5 років, 6 виповнилось 18 вересня), його поки мотивує іти до школи те, що можна взяти іграшки, бей-блейди і на перерві в коридорі з хлопцями влаштовувати змагання. Ще подобається співати на уроках музики, ліпити на уроках дизайну і відвідувати додаткові гуртки – регбі і футбол».

В чому суть освітньої реформи, на вашу думку?

Олена Чабан:

«Мені здається, що суть цієї реформи полягає в тому, щоб створити такі умови, за яких дитина буде захоплена навчанням».

Наталя Чиханцова:

«На мою думку, задекларована суть реформи у наближенні шкільної освіти до дитини, у зменшенні «гострих кутів», полегшенні процесу адаптації дитини до школи, плеканні бажання вчитися, зміні орієнтації з «радянського авторитарного педагога» на вчителя – старшого друга, якщо можна так сказати, з чіткою дисципліною і правилами, але без «лінійкою по лобі» і «бо я так сказала»».

Як виглядає звичний день вашого школярика?

Наталя Чиханцова:

«Звичайний день починається з хуткого збирання. Син прокидається (не без труднощів, іноді з десятого нагадування або третього зтягування з ліжка), робить ранкові процедури, п’є воду з лимоном і медом і одягає форму. Далі може дивитись мультики, поки мама приготує і складе у ланчбокс бутерброди з сиром, огірок і моркву та наллє чай із трав у термос. Дорога до школи, перший урок, сніданок, ще 3-4 уроки, обід, далі або регбі, або футбол і група продовженого дня».

Олена Чабан:

«Після першого уроку дітки йдуть на сніданок. Потім тривають уроки, група продовженого дня, обід. Після цього 1-2 класи йдуть до кімнати відпочинку на денний сон.

Дуже діткам подобається група продовженого дня. Вчителька багато пояснює, займається з першачками, навіть робить записи у щоденнику. Якщо у когось є домашнє завдання (його можна попросити), то вони разом зі всім розберуться».

Наступне питання ще не має однозначної відповіді, однак було цікаво почути думку мам вже сьогодні.

На вашу думку, який результат матимуть такі зміни у навчальному процесі?

Наталя Чиханцова:

«Якщо такі зміни вдасться втілити у життя на тлі усіх недоліків і камінців спотикання, думаю, вони матимуть успіх і поліпшать освітній процес усім – дітям, батькам, педагогічному колективу».

Олена Чабан:

«Я бачу, що в новій системі освіти багато уваги приділяють творчості, тому кожен зможе розвинути свої здібності. Мені здається, що зі школи діти вийдуть більш дорослими і зможуть відповідальніше підійти до вибору майбутньої професії».

Які мінуси/плюси нової освітньої системи ви можете помітити вже зараз?

Олена Чабан:

«До прикладу – перші пів року дітки вчаться писати друкованими літерами. Таким, як моя донька, які вже це вміють – нецікаво. А от іншим подобається.

За місяць опанували склад числа «4». І це, напевно, плюс цієї системи. Раніше до Нового року дітки вже мали читати, додавати, віднімати».

Друга мама відповіла, що ще зарано робити якісь висновки.

Чи залучені до процесу навчання батьки? Якщо так, то як саме?

Наталя Чиханцова:

«Батьки з дітьми вдома виконують тренувальні вправи. Домашнє завдання у вигляді читання по складах, написання літер, вивчають склад чисел. Іноді завдання цікаві – здати батарейки у пункт прийому чи назбирати каштанів для занять з дизайну. Батьки створили батьківський комітет, який вирішує організаційні питання. Збирають у фонд по 100 гривень на місяць, забезпечують клас необхідними побутовими речами: питною водою, серветками, канцелярією. Також батьки колективно закупили підручники з англійської, друковані зошити, замінили стару дерев’яну підлогу у класі на лінолеум».

Олена Чабан:

«Домашнє завдання можуть задавати тільки за проханням самого школяра, тому батьки долучаються до процесу за бажанням. На батьківських зборах ми вирішили здавати 20 грн на клас – на канцелярію, серветки, побутові потреби. Крім цього батьки оплачують обіди, приблизно 15 грн та підвечірок після сну – булочку чи пиріжок. Їх можна із собою брати».

Чи стане успішною ця реформа освіти – покаже час та досягнення наших дітей. Але з цієї розмови ми зробили певні висновки.

Незважаючи на місце прописки, головним у житті першокласника залишається особа вчителя. Тільки він/вона зможе зацікавити малюків, полегшити перехід до більш відповідального періоду життя. І жодні пристосування – меблі, тематичні набори, гарні ремонти в класі не зможуть замінити живого, цікавого до життя та дитини вчителя. Все це слугує тільки доповненням.

Своїм героїням ми побажаємо сили, наснаги, а ще терпіння та витримки. А їх діткам – не згубити свою непосидючість, цікавість до життя та здійснити всі свої мрії, навіть шалені та дивні.

Тетяна Кострикіна

Читайте також:Первомайських школярів навчали розпізнавати прояви булінгу

   

1865 всього переглядів, 1 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Лютий 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4