Перший трансплантолог – українець. Постать в історії та сучасності
Чи відоме вам ім’я Юрія Вороного? Якщо ні, то наступна інформація саме для вас. Повірте, історія цього чоловіка зможе вразити будь-кого.
Народився Юрій (за метриками Георгій Георгійович) у 1895 році на Чернігівщині в старовинній дворянській родині з козацьким корінням. Дід був відомим професором словесності, батько – професором математики Варшавського університету.
Юнак вирішив стати лікарем і відповідно до цього рішення обирав навчальні заклади – у 1913-му вступив на медичний факультет університету Св. Володимира у Києві. Навчання перервала Перша світова війна. Георгій відразу вступає до лав пересувного перев’язувального загону Центральної Ради.
Хтось беріг хлопця для великого майбутнього, він не лише брав участь у бою під Крутами у 1918 році, а ще й вижив. Саме про цей факт йому постійно нагадуватиме радянська влада. Вижити пораненому допомогла Віра Йосипівна Нечаївська – член Української Ради від жіноцтва. Ця юна красуня і стала дружиною Вороного.
У 1921 році хлопець закінчив медінститут і саме в цей час йому порадили змінити ім’я. Тепер він почав зватись Юрій Юрійович Вороний. Після цього юнак закінчив аспірантуру на кафедрі хірургії, якою керував зять Михайла Старицького. У 1931-1934 рр працював головний лікарем у Херсоні.
1933 рік став знаковим роком для Вороного. Подія, яка сталась, змінила його життя та зробила відомим у всьому світі. 3 квітня 1933 року о 21:00 завершилась перша в світі операція з пересадки нирки від трупного донора. У Першу радянську міську лікарню Херсона доставили 26-річну дівчину, яка проковтнула 4 грами хлориду ртуті. Через це у неї відмовили нирки. Хірург, Юрій Вороний, прийняв рішення про проведення трансплантації. До цього він постійно працював над цією темою і вже мав певні успіхи. Однак, попередні свої дослідження він проводив на тваринах і ніколи на людях.
Донором став 60-річний чоловік, який помер за шість годин до цього, від черепно-мозкової травми. Результати були вражаючими – пересаджена нирка включилась у кровообіг і почала функціонувати. Звіт про цю операцію опублікували в італійському журналі «Vinerva Chirurgica». Незважаючи на те, що стан дівчини покращився, з пересадженою ниркою вона прожила лише 48 годин. Причинами смерті стали фактори несумісності тканин і органів, групова належність донора і реципієнта.
Операція, проведена українським хірургом з Чернігівщини, стала новим етапом у розвитку світової трансплантології. Юрій Вороний довів, що пересаджувати можна не тільки частинки шкіри, а й цілі органи. В ті роки лікарі мало що знали про імунологію та трансплантаційний імунітет. Перша у світовій медичній практиці клінічна трансплантація нирки назавжди змінила життя хворих з нирковою недостатністю. Згодом європейські лікарі пересаджували нирку від родичів. Пізніше створили апарат «штучна нирка».
У 1935 році Вороному присудили ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації. Вже наступного року його призначили завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту «на правах професора».
Знову війна внесла свої корективи. З початком Другої світової хірурга перевели у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з цивільного населення. Саме через це Вороний змушений був залишитись на окупованій території. І це згодом йому згадає влада. Саме тут Юрій провів ще одну унікальну операцію. Йому вдалось пришити дівчинці відірвану вибухом руку. У 1956 році хірург отримав від неї листа зі словами: «Пишу Вашою правою рукою…»
Під час наступу радянських військ у 1943 році Вороний потрапив до німців у полон, з якому вдалось втекти. З 1944-го Юрій починає працювати в лікувальних установах Житомира урологом. Влада не забула йому перебування на окупованій території і заборонила практикувати хірургію. Однак, саме в Житомирській лікарні Юрію Вороному вдалось пересадити ще 4 трупні нирки.
Після закінчення Другої світової хірург переїхав до Києва. Тут він спочатку відділенням експериментальної хірургії в Інституті експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомольця. Згодом захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. До самої смерті Вороний працював у Київському інституті гематології і переливання крові.
Помер Юрій Вороний у 1961 році. Йому належить 48 праць з найбільш актуальних проблем медицини.
Підготувала Тетяна Кострикіна
Читайте також: Первомайські романтики побували в Карпатах
1046 всього переглядів, 2 сьогодні
