Наші лікарі лікують не наших громадян. Про кадри в медичній галузі
Чому українські лікарі масово їдуть працювати за кордон? Особливо критична ситуація складається в прикордонних областях – Закарпатській, Львівській. Звідси до кордону інколи менше 50 км і тому переїхати до сусідньої держави можна без особливих проблем. І з мовою легше, в прикордонних областях більшість людей говорять не лише рідною українською, а й мовою держави-сусідки. Точна кількість тих, хто виїздить, невідома, однак в середньому близько 10 людей щомісяця звільняються з районних лікарень в прикордонних регіонах.
За підрахунками українських медичних профспілок, щороку з України їде 7 000 медиків. Нині в Україні дефіцит лікарів становить 40 000, медсестер – 20 000. Якщо ситуація не зміниться, то просто нікому буде нас лікувати.
Польща, Чехія, Словаччина не лише радо приймають, а й повсякчас активно запрошують наших спеціалістів до себе. Причина цього – така сама трудова міграція. Польські, чеські, словацькі лікарі їдуть працювати до Німеччини, Великої Британії, оскільки рівень зарплати там значно більший.
Але не так вже й просто працювати за кордоном. Так, для того щоб підтвердити український диплом у Польщі, необхідно здати низку досить важких іспитів і витратити на стажування певний час і гроші. Один рік безкоштовного стажування у лікарні, потім іспит на знання мови і медичної термінології, далі мінімум 5 профільних іспитів в закордонному університеті і ще й державний іспит. Не кожен спеціаліст може з цим впоратись, за статистикою, кожен другий, хто наважується пройти цей шлях, провалюється.
Незважаючи на таку надскладну схему, українці, особливо молодь, йдуть на це і залишаються працювати в Польщі. Третина від всіх іноземних лікарів в цій країні – українці.
Значно легше влаштуватись на роботу у Словаччині. Донедавна тут визнавали українські дипломи без будь-яких проблем. Однак рік тому прийняли закон, за яким спочатку необхідно пройти досить складне тестування. Ще одна умова – вільне володіння словацькою мовою. Але й для тих, хто мовою не володіє, є варіант вивчити її вже під час роботи.
Ще один мінус, досить відчутний для спеціалістів з великим стажем роботи, – пониження категорії. Більшість молоді має час, щоб здати всі необхідні екзамени для отримання ліцензії. А от лікарі середнього віку не часто наважуються на це, і просто працюють, як лікарі-початківці, з відповідно невисокою зарплатнею – приблизно 750-800 євро. На наші гроші це дійсно багато, але якщо враховувати, що оренда житла у Словаччині, наприклад, починається з 400 євро, а ще й продукти, і одяг, і все це в євро, то сума невелика. І якщо студентам на стажуванні фінансово продовжують допомагати батьки, то людям середнього віку вже нікому допомагати.
Для молодих же спеціалістів, які здадуть всі необхідні іспити, відкриваються чудові перспективи – наприклад, у Польщі лікар-хірург, який працює на трьох роботах, може заробляти до 2 000 євро на місяць. Звісно, в Україні про подібні зарплати поки тільки мріють. Але правда в тому, що працювати тяжко доведеться і за кордоном, тут тим паче ніхто не даватиме гроші за просто так.
Існує й інший спосіб підзаробити за кордоном, так званий вахтовий метод – працівники почергово беруть відпустки за власний рахунок і на цей час їдуть працювати до сусідньої держави. Правда, працюють нелегально і не за спеціальністю, а в якості доглядальників за хворими. Але, якщо тут медсестри, наприклад, отримують трохи більше від 3 000 грн, то за кордоном вони можуть заробити вже 17 000 грн.
Основна причина такої міграції – це, звісно, низький рівень українських зарплат. Молодь вже не хоче отримувати гроші в конвертах, прагнуть працювати чесно та отримувати гідну платню за свою нелегку працю. Ще один ключовий момент – це краще технічне забезпечення. Кордони вже давно відкриті і молодий спеціаліст, який тільки починає працювати, не захоче йти у лікарню, де не вистачає банальних перев’язувальних матеріалів.
Звісно, робота лікаря – це, перш за все, важка праця, всюди. Але, обираючи між гідним життям і виживанням, все більше молоді робить логічний вибір на користь закордонних держав. Тим паче, що через нестачу власних кадрів, наприклад, та сама Польща найближчим часом може значно спростити процес отримання ліцензії, і тоді втримати лікарів у нас стане ще важче.
Тому великі надії покладаємо на медичну реформу, яка стартувала в цьому році. І хоча люди завжди шукатимуть для себе ще кращого життя, та все ж, якщо, закінчуючи навчання, молодий спеціаліст знатиме, що він зможе отримувати в Україні гідну зарплату, зможе працювати в добре оснащених лікарнях з сучасною технікою, то кількість бажаючих поїхати звідси назавжди зменшиться. Адже не так вже й солодко живеться нашим емігрантам, особливо психологічно, і більшість з них зізнаються, що прагнули б залишитись вдома, якби мали змогу утримувати родину та реалізовуватись у професійному плані.
І хоч відчутних результатів реформи сягнуть не за рік чи два, а набагато більше, та говорити про те, що реформа медицини не потрібна – просто невігластво. Якщо ситуація не зміниться, то з часом у нас залишаться або ті, хто просто не зміг здати необхідні іспити через недостатню кількість знань, або пенсіонери, або ентузіасти. Та їх вже не вистачає в регіонах.
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Той, хто відкрив світові правду про Голодомор. Валійському журналістові Гарету Джонсу правда про Україну у в 30-ті рр. вартувала життя
1374 всього переглядів, 1 сьогодні
