На Кіровоградщині померла ініціаторка “Великої української ходи” Катерина Валевська. Оновлено
Прощання – 30 червня у Первомайську.
Катерину Валевську, яку знала вся Україна завдяки її акції “Велика українська хода”, під час якої вона здолала тисячі кілометрів та побувала у всіх великих містах і в багатьох невеликих містечках країни, яка воювала на Сході та допомагала військовим як волонтер, 27 червня знайшли мертвою в Знам’янці Кіровоградської області в чужому будинку, де вона мешкала останні два місяці.
Як розповіла “Без купюр” місцева волонтерка Наталія Тишкевич, тут, на Кіровоградщині, Катерині Валевській поставили страшний діагноз – рак третьої стадії. Останні свої дні вона мешкала в чужому будинку з дозволу господаря, який оселився в селі.
“Вона тиждень вже лежала. Вчора їй продукти привозили. Вона сама в будинку жила. Хазяїн в селі, от і дав їй житло. Сьогодні заїхав наш волонтер до неї, а вона вже мертва… Написали з її сторінки сину повідомлення. Чекаємо відповідь”.
Буквально кілька днів тому Катерина Валевська, яка, як з’ясувалося після смерті, за паспортом була Світланою, написала на своїй сторінці у Фейсбуці пост розпачу.
“От що реально робити людині?! Людині, яка віддала все боротьбі. Залишилася без житла. Родичі – вата, сепари. Не маєш пенсійного віку. Заробила болячку – рак. Син поїхав на заробітки, щоб тебе лікувати. Ти живеш в чужому будинку. На моральній, матеріальній підтримці друзів по ФБ? Ходити не можу. В аптеку, магазин їде таксист. ТИ ОДНА! ЩО РОБИТИ?!!! Це мене так любить Бог?!!!”
Катерина Валевська була членом ради Майдану у Києві, письменницею, бійцем спецкорпусу “Вікінг-К” при батальйоні “Айдар”, волонтеркою. В 2014-ому вона започаткувала акцію “Велика українська хода”, під час якої відвідала всі обласні центри та більшість невеличких міст України, де проводила виставку синьо-жовтих прапорів із написаними на них побажаннями українським військовим та Україні.
Своєю акцією вона хотіла об’єднати українців, донести, що наша сила – в єдності.
Двічі вона побувала в Кропивницькому – у жовтні 2014-го та в грудні минулого року. Збирала експонати про війну на Сході та про Революцію гідності і мріяла, що вони послужать для створення музею АТО та майданів у Києві.
Майже в кожній області вона відвідувала цвинтарі, на яких поховано героїв Небесної сотні та загиблих в АТО, поповнювала колекцію прапорів, пройшла з ними прифронтові містечка та села, а також побувала в гарячих точках.
Торік, під час своєї акції в Кропивницькому, вона розповіла журналістам, що довжина прапорів, які вона зібрала за три роки, складає близько кілометра.
Частину колекції – сто синьо-жовтих стягів вона в 2016-ому передала у музей Гуцульщини у Верховині.
Читайте також: 29 червня – день пам’яті Василя Сліпака
792 всього переглядів, 2 сьогодні
