Митець, що з’явився не в тому місці не в той час. Постать в історії та сучасності
Його звинувачували в порнографії та порівнювали з Марселем Прустом і Францем Кафкою. Творчість Бруно Шульца і досі залишається загадкою для дослідників, а його філософію не наважується наслідувати жоден митець. Всього кілька фактів з його життя здивують та вразять вас.
- Шульц мало подорожував, але жив в чотирьох країнах
Рідне місто Бруно Шульца – Дрогобич, що у Львівській області. Це місто стало головним героєм більшості його творів. При народженні Шульца, місто Дрогобич входило до складу Австро-Угорської імперії. Після Першої світової ця територія не на довго відійшла до Польщі. В роки Другої світової місто зайняли спочатку радянські війська, а згодом – нацистські. Вже після розпаду СРСР, Дрогобич став українським містом.
- Бруно Шульц – художник без спеціальної освіти
Фактично, він всьому навчився сам. Певний час Бруно вивчав архітектуру у Львові та відвідував Художню академію у Відні. Дослідники і досі не можуть відповісти – де саме Шульц опанував художню техніку “кліше-вер”, яка його і прославила. Ця техніка настільки рідкісна, що продовж якогось часу Бруно Шульц був єдиним у Польщі, хто її використовував. Кліше-вер була поширена у Франції і вважалась передвісницею фотографії.
- Виставку графічних робіт заборонили, а Шульца звинуватили в порнографії
Бруно Шульца ще за життя визнали видатним митцем у багатьох країнах світу. Він брав участь у колективних виставках у Львові, Вільнюсі, Кракові. А от на батьківщині, його талант розпізнали не відразу. Його персональна виставка графічних робіт у м. Трускавець закінчилась скандалом. Сенатор розгледів в роботах Шульца, які були алюзіями до творчості Леопольда фон Захер-Мазоха, елементи порнографії. Виставку негайно заборонили.
- Заради жінки змінив віросповідання
Бруно Шульц так і не одружився, але одного разу заручився. Юзефіна Шелінська була нареченою Шульца. Познайомились вони в Дрогобичі, де дівчина викладала у місцевий приватній гімназії. Їх союзу заважала різниця віросповідань – Юзефіна була католичкою. Тому Шульц вийшов з єврейської громади і отримав статус “особи без віросповідання”. Майбутнє подружжя вже планувало переїзд до Варшави, де Юзефіна знайшла роботу, але любов до рідного міста переважила любов до дівчини і заручини розірвали. Шульца вабила і відлякувала самотність, від якої він прагнув втекти “в шлюб”. Шелінська важко переживала розрив і намагалась покінчити з життям. Друга її спроба була успішною.
- Шульц чудово володів німецькою мовою
Нічого дивного, всі дитячі книги, які йому читала мама, були польськими та німецькими. Найбільше враження на нього справила балада Гете “Лісовий цар”. Незважаючи на це, більшість творів Щульца написані польською мовою і тільки новела “Die Heimkehr” (“Повернення додому”) німецькою. Цю розповідь Шульц надіслав Томасу Манну, з яким переписувався. Деякі листи з цієї переписки і досі не знайдені.
- Він писав для радянської влади
Вирувала Друга світова війна. До Дрогобича спочатку ввійшли гітлерівці, а згодом радянські війська. Вони приєднали місто до Радянської України. Шульц не міг вписатись в канони соцреалізму, тому працював ремісником. Нова влада замовила йому масштабний портрет Сталіна, який вивісили на ратуші. Птахи теж “відзначили” портрет, що значно потішило автора. Шульц вперше в житті зрадів, що його твір зіпсовано. Згодом йому замовили батально-героїчне полотно – “Звільнення Західної України Червоною Армією”. Однак результат не задовольнив владу – домінуючі жовті та блакитні кольори, викликали у глядачів асоціації з українським прапором. Шульца заарештувало та допитувало НКВД, та йому все ж вдалось виправдати себе.
- Писав для гітлерівців
Дрогобич знову зайняли німецькі війська і почались гоніння на євреїв. Бруно Шульца врятував талант, на деякий час. Роботи художника зацікавили Фелікса Ландау – столяра з Відня, референта у справах євреїв в дрогобицькому гестапо. Ландау був жорстокою та страшною людиною – міг вийти на балкон та розстрілювати євреїв, що працювали навпроти його вілли. Але Шульца він визнав “корисним євреєм” і протегував його. Взамін, Шульц написав портрет Ландау та розписав стіни його вілли. В дитячій, для сина та доньки гестапівця, Бруно Шульц розписав стіни сюжетами з різноманітних казок. За розпорядженням міського гестапо, Шульц також створив фрески в будівлі манежу та їдальні.
Майже 60 років всі ці фрески були радше легендою, однак в 2002 році німецькі документалісти змогли відшукати в Дрогобичі “казкову кімнату” Шульца. Навесні цього ж року більша частина цих фресок були демонтовані та незаконно вивезені до Ізраїлю представником єрусалимського Інституту Голокосту “Яд Вашем”. Внаслідок довгих перемовин між президентами України та Ізраїлю, останній отримав право 20 років користуватись розписами. Три фрески передані “Яд Вашем”, п’ять перебувають в музеї Дрогобича.
- Шульц і Кафка
Шульца часто хвалили та критикували за універсальність. Цим він схожий на Кафку – обидва з асимільованих єврейських сімей Австро-Угорщини, обидва мали рутинну роботу та обидва писали у вільний час. Однак дослідники творчості Шульца стверджують, що це недоречне порівняння, викликане не достатньо глибоким прочитанням творів Бруно. Та й сам Шульц відхрещувався від такої подібності.
- Загинув в день втечі
Містом володіли гітлерівці. Всіх євреїв насильно зігнали до гетто. Змушений був покинути свій дім і Бруно Шульц. Поспіхом він залишив свій архів католикам поза гетто. На жаль, Другу світову пережила не велика кількість творів. Друзі намагались врятувати художника і виготовили для нього фальшиві документи, які мали забезпечити вдалу втечу. Шульц довго вагався. Коли він врешті насмілився, в Дрогобичі почався “чорний четвер” – каральна акція, яку влаштувало місцеве гестапо, як відповідь на поранення місцевим аптекарем німецького солдата. Шульц вийшов до юденрат за хлібом, але так і не дійшов.
На тротуарі однієї з вулиць Дрогобича пам’ятна плита – на місці загибелі Бруно Шульца. Достеменно не відомо, як саме він загинув. Його могли вбити випадково, в розпал каральної акції, або ж йому в голову поцілив шарфюрер СС Карл Гюнтер. Так він помстився Ландау, який застрелив єврейського підопічного Гюнтера – дрогобицького дантиста чи столяра, за іншою версією.
Поховали відомого дрогобиччанина у братській могилі, від якої не залишилось і сліду.
Якось, коли я прогулювалася Дрогобичем зі своєю сестрою, вона зупинила мене прямо посеред тротуару та вказала на якусь табличку. “Ти уявляєш, ніхто з місцевих поняття немає, що тут застрелили Бруно Шульца!” – з обуренням пояснила вона. Соромно зізнатись, та тоді і для мене це ім’я було невідомим. Як мало ми знаємо про свій край!
Тетяна Кострикіна
1143 всього переглядів, 1 сьогодні
