Краще гір можуть бути лиш гори. Постать в історії та сучасності
Люди, які підкорюють гори – не звичайні спортсмени. Крім відмінної фізичної підготовки, необхідно мати дещо більше. У висотному альпінізмі цінують досвід, майстерність та результати. Увійти до національної збірної можуть лише найкращі і найдосвідченіші. Навіть переможці переживають моменти повного відчаю.
Однак, є й ті, хто йде до самої вершини, залишаючи позаду сумніви та страх. Владислав Терзиул – українець, ім’я якого відоме у світовому альпіністському товаристві.
Піднятись на гору заввишки 8 тисяч метрів – досягнення, варте поваги. Всього декільком тисячам людей у світі вдалось це здійснити. Ще менше тих, кому підкорилась «Корона Землі». Так називають 14 восьмитисячників планети. Найвищою вершиною серед них є Джомолунгма – 8848 м (Еверест).
Трохи більше 40 людей здійснили успішні сходження та «закрили» всі 14 вершин. І тільки 20 з них зробили «чисті» сходження – без кисневих приладів. Серед цієї 20-ки найкращих – наш Владислав Терзиул. Колеги жартували, що за умов розрідженого повітря добре себе почувають хмари, реактивні літаки і Терзиул. Це була його особливість – не брати з собою кисневі балони.
Народився Владислав у 1953 році. Однак, у високогірний альпінізм прийшов доволі пізно. Одного сходження було достатньо, що він зрозумів – жити без цього він не зможе. Першою підкореною вершиною стала Канченджангу (8586) у 1993 році, через шість років – Еверест.
Терзиул завжди підіймався з мінімумом спорядження. Брав з собою камеру, а часто й лижі. Так він поєднував гірськолижний спорт та альпінізм і у 2000 році за годину і двадцять хвилин спустився на лижах із вершини Чо-Ойю до базового табору.
Крім восьмитисячників, Владислав «закрив» і семитисячники Радянського Союзу.
Гори випробовують спортсменів не лише фізично, а й морально. Вони готові підкоритись лише одиницям, всі інші або відмовляються від мрії, або ж залишають горам життя. На Аннапурні помирає кожен другий альпініст, на Чогорі – кожен п’ятий. Зі страхом йти на вершину не можна.
І от, у 2004 році перед Владиславом постала остання з 14-ти вершин – Макалу (8485) або «Чорний велетень». Терзиул вже прикрасив 13 вершин Корони Землі українським прапором, до здійснення мрії залишився один крок, одне сходження.
Зі штурмового табори вирушили двоє альпіністів – Терзиул і американець Джей Сігер. Йшли порізно, у своєму темпі. У табір вони не повернулись.
Через три дні, після зникнення альпіністів, інші члени експедиції вирушили на пошуки. Тіло американця знайшли одразу, а от Владислава відшукати не вдалось. Альпіністи підозрюють, що спортсмен зірвався в ущелину.
Про підкорення Макалу свідчили особисті речі Терзиула, які залишились на вершині.
Однак, до офіційного списку підкорювачів 14 вершин Владислава так і не включили через непорозуміння. У 2000 році Терзиул зійшов на Центральну вершину Шишабангми. Це понад 8 тис метрів, однак сусідня вершина Головна – на 13 метрів вища, про її існування альпіністи просто не знали, оскільки йшли за класичним маршрутом. До Головної потрібно було пройти ще 500 м.
Владислав Терзиул знав про це, і намірився виправити ситуацію і підкорити Головну вершину Шишабангми. Та гори не відпустили альпініста.
У своєму щоденнику Владислав писав: «Роби сьогодні – завтра буде важко, бери з хвилини час, не йди проти себе, не підлаштовуйся під чужі акорди – фальші відразу не видно, в’яжи свій вузол – чи в’язатимеш чужим».
Усіх, хто йде на вершину «Чорного велетня» зустрічає чорна табличка, з якої усміхається бородань, праве плече якого плавно перетворюється в гори. Нижче підпис англійською: Vladislav Terzyul (Ukraine). Makalu. The last of 14. 18 may 2004.
Підготувала Тетяна Кострикіна
866 всього переглядів, 1 сьогодні
