Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

Хтозна, чи отримала б Великобританія свого легендарного прем’єр-міністра, якби не зухвалий українець Юрій Будяк. Постать в історії та сучасності

Iнше, ПУБЛІКАЦІЇ, Суспільство 10.07.2018

“Чорний континент” завжди приваблював сильних світу цього своїми скарбами та дешевою робочою силою. Так сталось і з англо-бурською війною 1899‑1902 років, коли британці зажадали привласнити собі родовища золота та алмазів, а бури почали чинити активний опір завойовникам. У тому конфлікті брала участь велика кількість добровольців зі всього світу, були там і українці.

Молодий хлопець Юрій Будяк, який вже встиг побувати і на Кавказі, і в Криму, попрацювати матросом, вантажником і навіть журналістом, щойно почув про таке нахабство британців, вирушив на підмогу бурам. Спочатку він був звичайним рядовим, однак згодом, вивчивши місцеву мову, отримав під своє командування цілий загін.
Діяли повстанці досить жорстоко – раптово нападали, розстрілювали абсолютно всіх і так само раптово зникали. “Гуманізм в такій війні протипоказаний, – коментував дії загону Будяк. – Але час від часу він прокидався в мені, і я рятував когось від смерті, брав у полон”.
Якось, у листопаді 1899 року загін напав на бронепоїзд, який перевозив військових. Переважну більшість відразу ж розстріляли, декого взяли в полон. Був серед полонених молодий хлопець, який вирізнявся з-поміж інших тим, що в руках тримав не зброю, а блокнот з олівцем та мав журналістське посвідчення. Це і був майбутній прем’єр-міністр Великобританії лорд Уінстон Черчиль. Юрій Будяк мав певні симпатії до журналістів, тому і вирішив зберегти хлопцю життя.
Але ранок змінив все і юнаки помінялись ролями. Наступного дня британці вщент розгромили загін бурів і вже Будяк опинився в ролі полоненого. Та Черчиль був досить добре вихованим і розумів, від чого його врятував українець. Замість табору полонених Юрій опинився не де інде, а в родовому замку лорда Черчиля. Родина майбутнього політика прагнула віддячити Будяку і оплатила хлопцю навчання в Оксфорді.
Юрій Будяк декілька тижнів погуляв коридорами відомого навчального закладу і зрозумів, що через незнання англійської він не зможе опанувати науку, тому звернувся з проханням оплатити йому поїздку до Америки. Батьки Черчиля не відмовили і дали необхідну суму.
Юнак повернувся до України і 1912 року вступив до Київського політехнічного інституту. Під час Лютневої революції Будяк став активним членом українського руху. Його навіть обирали заступником голови білоцерківської “Просвіти”. Встиг він попрацювати і в апараті Центральної ради.
Радянська вдала примітила здібного юнака і двічі заарештовувала його, за організацію урочистої зустрічі Петлюри в 1918‑му в Білій Церкві. Того разу йому пощастило і Будяка виправдали.
Після цього він повернувся до письменництва. Його головними шанувальниками стали діти, та й взагалі його вважали дитячим письменником. Хоча, інколи він дозволяв собі гостро критикувати владу. Став членом літературного гуртка “Плуг”.
У 1939 році Юрію Будяку пригадали роботу в Центральній раді, українській пресі, назвали націоналістом і знову заарештували. Однак цього разу він не уник вироку – п’ять років концтаборів. Відправився Юрій спочатку у Карагандинський табір НКВС, а потім – в Ухті й Воркуто-Печорську в’язницю.
Після відбуття строку покарання, Будяк в 1940 році повернувся до Києва, де і помер через два роки вже під час німецької окупації. Радянська влада не пропустила таку нагоду і приписала смерть українця звірствам німецьких окупантів: “Серед убитих і замучених гітлерівськими катами радянських людей – професор Кучеренко В. П., Куцин В. К., Кучинський І. О. Заслужена вчителька Снєжкова, український письменник Юрій Якович Будяк, український композитор Шапович” – написав у довідці, підготовленій вищому керівництву, перший секретар Молотовського райкому КП (б) Ільченко.
Уінстон Черчиль ніколи не згадував про українця, та й сам Будяк розповідав цю історію тільки найближчим друзям.
За півтора року після смерті Будяка, Черчиль прибув до Ялти, де й став одним з тих, хто визначив лінію кордону з Польщею та схвалив участь Радянської України в ООН як окремої країни.

Тетяна Кострикіна

Читайте також: Той, хто навчив світ рахувати ВВП. Постать в історії та сучасності

  

1048 всього переглядів, 3 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4