Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

Душа українського кіно

Культура, НОВИНИ 09.08.2019

Іван Миколайчук – актор та режисер, справжня душа українського кіно. Пригадаємо, а хтось дізнається, цікаві факти з життя Івана.

Народився майбутній актор 15 червня 1941 року в селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області в родині залізничника-обхідника.

Він був четвертою дитиною з десяти. Як старшому, йому доводилось глядіти молодших братиків та сестричок, тому хлопчина бігав на горище, щоб відігнати лелек, які так рясно засипали родину малюками.

Іван міг би залишитись актором масовок, якби не один випадок, що трапився під час навчання у Київському інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Викладач Борис Івченко наполягав, щоб хлопець зважився і спробувався на серйозну роль. Однак, шансів отримати її у хлопця було мало. На головні ролі запрошували виключно акторів з Росії. От і на головну роль у стрічці Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» вже запросили Геннадія Юхтіна.

Параджанов не хтів сваритись з Івченком і доручив оператору Іллєнку самому глянути на нікому не відомого Миколайчука. Суто формально. «Сергію Йосиповичу! Поверніться! Це щось неймовірне! Щось нелюдське! Щось за межами розуміння й сприйняття!» – наздогнав Іллєнко Параджанова через кілька хвилин.

Параджанов подивився на гру молодого актора – «Геніально!». Так головну роль у «Тінях» отримав Іван.

Кінострічку «Тіні забутих предків» знімали до сторічного ювілею Михайла Коцюбинського. Для екранізації обрали його однойменну повість, а знімати вирішили в тих місцях, про які писав Коцюбинський.

Іван зіграв головну роль. Параджанов був настільки захоплений його грою, що навіть вивчав її, стверджуючи, що Миколайчук «грав, наче жив».

«Тіні забутих предків» отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів різних кінофестивалів (24 з яких гран-прі) у 21 країні. Стрічку занесли до Книги рекордів Гіннеса. Вона входить до топ-20 кращих кінострічок світу. Гарвардський університет включив «Тіні» до списку обов’язкових для вивчення студентам, які вивчають кінематограф.

Паралельно зі зйомками у кінострічці Параджанова, Іван грав молодого Шевченка у стрічці «Сон».

Помітили гру Миколайчука і за кордоном. Після прем’єри «Тіней» актора запросили на роботу до Голівуду. Та Держкіно навіть не повідомило Івана про це.

Володимир Івасюк був добрим товаришем Миколайчуків. А познайомились вони завдяки необачності молодого Івасюка. Восени 1964 року 15-річний школяр надумав разом з друзями натягнути кашкета на гіпсове погруддя Ілліча. Задум не вдався і погруддя розбилося. За це Івасюк мусив 15 діб перекопувати міські клумби. Миколайчук вирішив, що мусить заступитись за малого і всюди замовляв за нього слівце. Так і почалась дружба між ними.

Актор був дуже щедрим та добрим. За свою роль у «Тінях» він отримував найвищу акторську ставку – 50 рублів за знімальний день. Більшу частину з заробленого віддавав батькам на молодших братів та сестер. З дружиною прожив 10 років в однокімнатній квартирі у Києві. За словами дружини, він декілька разів поступався своєю чергою на отримання трикімнатної квартири друзям. Чергу на авто віддав акторові Аліму Федоринському, який потім за потреби підвозив подружжя Миколайчуків.

На 10 років актора позбавили можливості зніматись у кіно за «націоналізм та неблагонадійність». Це стало причиною затяжної депресії, з якої Івана частково порятувало написання казок «Небилиці про Івана». Нажаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму Іванові не вдалось.

Коли Іван був на зйомках у Болгарії, до нього в гримерку зайшов Жан-Поль Бельмондо. Він висловив захоплення майстерною акторською грою українця.

У 30 років Іван Миколайчук виступив співавтором кінострічки «Білий птах з чорною ознакою». Образ головного героя – бандерівця Ореста Іван писав для себе, однак тавро «неблагонадійного» не дозволило акторові зіграти цю роль. Зрештою, Ореста зіграв молодий Богдан Ступка.

«Пропала грамота» (1972 р.) – тут Миколайчук виступив одразу, як співрежисер, один з головний акторів та автор музичного оформлення. Це він запросив тріо «Золоті ключі», до якого входили Марічка Миколайчук (дружина), Ніна Матвієнко та Валентина Ковальська. Іван Драч, режисер кінострічки, дозволив Миколайчуку: «Нехай Іван робить все, що хоче!».

У прокат кінострічка вийшла на початку 80-х років.

«Приїзди, будеш виходити заміж», – так молодий Миколайчук освідчився своїй майбутній дружині Марії Карп’юк, яку після зйомок у «Тінях» називав Марічкою. Ще з молодих років Іван страждав на сильні болі у шлунку, лікарі діагностували йому виразку у 30 років. Коли актор вже не міг пересуватись, Марічка носила його на руках. Не відпускав кохану від себе до останньої хвилини.

У 1979 році Миколайчук відзняв фільм «Вавілон XX», я кому він виступив сценаристом та режисером. Крім цього він відповідав за музичне оформлення та зіграв головну роль філософа. Стрічка отримала нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі в Душанбе.

Поховали Івана Миколайчука на Байковому кладовищі. У 1988 році актору посмертно присвоїли Шевченківську премію.

На честь актора названі вулиці у Львові, Івано-Франківську, Києві, Полтаві та інших містах. Астероїд головного поясу №8244 носить ім’я Миколайчука. Також на честь актора названий 49 курінь організації «Пласт».

Підготувала Тетяна Кострикіна 

   

990 всього переглядів, 4 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4