Досвід, який треба переймати. Зміни в освіті вимагають змін у свідомості і світогляді
Реформа освіти – найбільш болюче питання для всього українського суспільства. Кожна людина усвідомлює всю важливість та нагальність цього процесу. Неможливо змінити обличчя країни, не змінивши систему освіти, яка застаріла вже так давно, що складно й пригадати, коли про це заговорили вперше.
Україна врешті розпочала свій шлях до нової, кращої освіти і за результатами пильно спостерігають тисячі мам, які готові змінити країну проживання, аби лиш їх діти вчились за новими стандартами.
В основу освітньої реформи покладено фінську систему, яка визнана в світі найкращою. Ми часто чуємо з екранів телевізорів – фінська система освіти, та мало хто знає, що саме криється за цією назвою. Спробуємо розібратись та зрозуміти, що робить її настільки успішною та чи можливо її втілити в українських реаліях.
Будь-що потрібно вивчати зсередини – це зрозуміли і самі фіни, тому зробили зі своєї успішної системи продукт експорту. Тепер вони готові приїздити до інших країн та на місці розповідати про те, як їм вдалось за 30 років змінити обличчя школи. В Україні заснували рух EdCamp, який безпосередньо тим і займається – втілює мрії вчителів та везе їх до Фінляндії, де разом з фінськими партнерами вони досліджують, аналізують та вивчають основні принципи системи освіти. Крім цього, було реалізовано ще один успішний проект – за конкурсним відбором визначили одну з українських шкіл, куди на два тижні запросили фінських амбасадорів, які з урахування місцевих особливостей, на практиці демонстрували – що ж таке фінська освіта. Цікаво, що визначальним фактором стала не величина школи, її престиж чи технічне оснащення, а саме бажання педколективу вчитись та змінюватись. Переможницею стала одна з сільських шкіл на Полтавщині в селі Трудолюб.
Отже, на чому ґрунтується система освіти Фінляндії.
Престижність професії
Напевно, це одне з основних моментів, які у нас нажаль втрачені. Якщо у фінів спитати, з людиною якої професії вони бажають пов’язати своє майбутнє, відповідь приголомшує – з вчителем чи лікарем. Хіба у нас таке можливо сьогодні? При чому така престижність професії ґрунтується не на високих зарплатах, як ми могли б подумати, а саме на глибокій повазі до людей, які своїми руками ліплять майбутнє країни. До педагогічних університетів колосальні конкурси – 10 людей на місце, при чому найпопулярніші відділення вчителів початкових класів. Вчитись на вчителя йдуть не тому, що більше нікуди не взяли (як, наприклад, у нас). Вступити до педвузу досить складно, потрібно пройти жорсткий відбір, і навіть психологічне тестування.
Цікавий момент – в фінських школах викладають не тільки жінки, а й чоловіки. При чому їх там до 45 %, в тому числі і у молодшій школі.
Всі діти рівні
У Фінляндії існує лиш декілька приватних шкіл, переважна більшість – державні. Тут переконані, що всі діти мають отримати однаково хорошу освіту, не залежно від статків чи місця народження. Всі вчителі проходять серйозне навчання, тому батькам немає необхідності шукати “кращу” школу, так як умови всюди рівні.
Інші оцінки
У фінських школах переконані, що всі діти однаково обдаровані. Тому система оцінювання тут зовсім інша. Оцінки потрібні не для того, щоб визначити, хто ж кращий, а для того, щоб самі діти бачили, де є зони для зростання. Ця система оцінювання називається “формуючою”. Звісно, бали є і у них – від 4 до 12, 8‑ка – середній бал. Для того, щоб вчитель міг адекватно оцінювати сильні та слабкі сторони учня, кожного тижня проводиться тестування. Але важливо те, що тести не містять готових варіантів відповідей, всі питання відкриті. Це допомагає реально оцінити що саме дитина засвоїла добре, а над чим ще потрібно попрацювати. Основна задача педагога – не поставити оцінку, а навчити учня долати труднощі.
Замість журналів – електронна система Wilma
Фіни звільнили своїх вчителів від численної паперової роботи, яка позбавляє наших педагогів від будь-якого бажання “креативити”. Замість звичайного паперового журналу, існує єдина електронна система Wilma. Сюди, після кожного уроку вчитель заносить дані про учня. Якщо український вчитель виставляє оцінки чи ставить “н-ку”, то фінський заповнює декілька характеристик – яким учень прийшов на урок, чому був відсутній, що відчував під час уроку, чому навчився і т. д. Ця робота дійсно важлива та відповідальна і потребує неабиякої спостережливості та пильності від вчителя. Конфіденційність зберігається – батьки бачать коментарі лише стосовно своєї дитини.
Над розробкою електронного журналі вже працюють і в Україні. Для цього створили спеціальну робочу групу МОНу.
Бути ПТУ-шником не страшно
Після молодшої школи (1‑6 класи) фінські учні потрапляють до середньої школи. Після цього існує два шляхи – йти до старшої середньої школи, або ж до професійно-технічного навчального закладу, куди не потрібно складати іспити. При чому фіни не соромляться отримувати “ручну” професію. За статистикою, її обирають приблизно 50 %, тим паче, що після закінчення можна йти до вузу й починати академічну кар’єру.
У фінських училищах рівень навчання дуже високий і направлений в основному на підприємництво. Наприклад, центр професійно-технічного навчання Omnia свого часу займався перекваліфікацією всіх співробітників компанії Nokia у підприємців, коли у компанії виникли проблеми.
Студенти техучилищ починають практикуватись вже під час навчання – хтось готує в ресторанах, хтось створює макет будинку, а хтось продає власний хенд-мейд у сусідньому магазині.
ПТУ у Фінляндії – це консорціум бізнесу, місцевої влади та студентства, де всі три сторони постійно зустрічаються обговорюють та формулюють всі нагальні потреби.
Культ паперової книги
Як часто можна побачити підлітка, захопленого читанням книжок? Можна, але таких одиниці, більшість з них з захопленням проглядають стрічки соцмереж. А у фінів справжній культ саме паперової книги. І це не гра на публіку – їх бібліотеки дійсно забиті відвідувачами, навіть в робочий час. Бібліотека – це громадський центр та такий собі коворкінг (обладнаний простір для офісної роботи, до якого має доступ кожен бажаючий). Сюди приходять цілими родинами – тут спілкуються, працюють, знайомляться. У бібліотеках постійно проходять якісь заходи на різну тематику.
Співучителювання
Момент, який викликає водночас найбільше захоплення та ще більше запитань у наших вчителів. Це досить цікавий приклад, коли вчителі з різних предметів поводять урок разом. Для чого? Для того, щоб діти змогла поглянути та оцінити ситуацію з точки зору різних дисциплін. Це дозволяє уникнути тупого завчання і дати дітям чітке розуміння – що і як можна застосувати в житті.
З точки зору організації – тут треба проявити терпіння. Співучителювання – це не тоді, коди вчителі говорять по черзі, і не тоді, коли говорить один, а другий мовчить. Це перш за все співпраця та чіткий план. Спочатку вчителі мусять вивчити один одного, визначити, чому саме вони хочуть навчити дітей та які навички в них розвинути. Важливо, що технічне оснащення тут не грає надважливої ролі, приклавши трохи фантазії, цілком можна обійтись тим, що вже є в школі.
Завдяки таким урокам, діти отримують оцінки від обох вчителів, вчаться не конкурувати один з одним, а працювати в команді, знаходити компроміси та домовлятись один з одним.
На перший погляд здається, що така школа у нас – то лише мрія. Бо немає грошей, бо вчителі не навчені, бо зарплатня у них маленька і т. д. Та от що цікаво, коли люди хоче чогось досягнути – вона починає крокувати в напрямку мрії. Вчителі школи на Полтавщині, працюють в звичайній сільській школі, де про сучасне технічне оснащення, та навіть євроремонт, годі й говорити. Але вони просто почали робити те, що зараз під силу – виділяють спеціальні зони, де можна просто бігати, переглядають кількість домашніх завдань, відмовились від завдань на вихідні, розписали сходинки таблицею множення, написали листа до фінської школи з пропозицію дружби та партнерства, взяли участь у відборі EdCamp, і врешті, перемогли – саме до них приїхали фіни. Чому ж вони не обрали сучасний київський ліцей, наприклад? Та тому, що саме у полтавському селі організатори побачили жагуче бажання змінюватись – не чекати змін згори, а вже сьогодні вчитись новому. Нехай це крапля в морі, але вони не сидять, а йдуть до школи мрії.
Головна неофіційна ідея фінської освіти полягає в тому, що діти мають бути щасливими вже сьогодні, у школі. Якщо ж школярі будуть щасливими – то ми врешті побудуємо країну, про яку мріє кожен!
Тетяна Кострикіна
Читайте також: Акцію від «ТВ Всесвіт» подовжено!
1790 всього переглядів, 1 сьогодні
