Дід Мороз чи Святий Миколай – кому писали листи первомайці?
І що просили подарувати на свята діти
Свята на порозі, дорослі вже вирішили, де збиратимуться теплою дружньою компанією, придбали подарунки друзям та родичам, скинули (або помріяли скинути) зайві кілограми, обрали ошатний наряд та взуття. А от діти написали листи… Хм … хм… А це ж цікаво! Кому ж, власне, писали листи діти? Адже зараз навіть у цьому вибір виявився завеликий! Відтепер все не обмежується радянським дідусем на санях із зайцями та Снігуронькою, адже на альтернативу до малечі може примчати аж з далекої Півночі пан Санта на своїй чарівній упряжці із оленями та дзвіночками, або навіть завітати Святий Миколай, що відвідував іще наших прабабусь та прадіду сів, коли вони були маленькими, аж поки не опинився «поза законом» стараннями радянської влади.
Звісно, можна довго сперечатися, спекулювати патріотизмом, але я не прибічник того, щоб політику мішати із казкою. Бо ж як хоче дитина вірити у Дідуся Мороза – то й що вам, прямо таки принципово схопити шашку та промітингувати під ялинкою?
Тож давайте запитаємо, кому написали листа діти первомайців та хто принесе їм дарунки?
Дарина зберігає старі традиції, віддаючи перевагу Діду Морозу.
– На Новий рік подарую, як завжди. Ну як воно? На Миколая солодощі, на Новий рік дарунки, на Різдво вже гроші, воно якось так у нас склалося. Діти замовляли саме дарунки Діду Морозу. Ну як замовляли… Ділилися одне з одним, кому що більше хотілося б, а я собі послухала, що змогла, купила. Мені взагалі незрозуміло оце бажання вкрасти у дітей свято, киваючи на патріотизм. Нехай краще сміття до урни донесуть, це буде більш патріотично! (сміється).
Катерина принципово дарує на Миколая:
– Це наші традиції, це наш спадок. Нам оце насадили Діда Мороза, а навіщо ця радянщина? Це відійшло, вже й вулиці стали нерадянськими, а свято навіщось лишається. Ні. Я не проти святкування нового року, а ось дарунки – на Миколая. Санта Клаус – це взагалі не наше, не потрібне нам, таке не можна допускати у дитячих мультиках, казках. Дорослі розуміють, що американська культура далека від нашої, а дитині це важко донести, тому й не потрібно надавати зайву інформацію, перевантажувати мозок. Надавайте дитині те, що мали ваші пращури, культурні традиції та особливості святкування. Даруйте книжки із українськими співаночками, колядками, щедрівками. Це залежить від батьків! Ставтеся до своїх дітей, як до майбутніх активних громадян держави.
Петро не розуміє взагалі «оцієї всієї балаканини навколо свят».
– Вам що, дитині казки шкода? Ну чесне слово. Ну купіть на Миколая шоколадку, на Новий рік подаруйте машинку чи ляльку, на Різдво теж якісь дрібнички та якусь копійчину до рук, ну не буде це великих коштів, а дитині свято. Не так вже й довго вони пишуть листи та чекають на диво, он візьміть десятирічних – їх нічим не здивуєш. Вони вже й не три дарунки закомандують, а один «солідний». Даруйте малечі казку, поки вони в неї вірять. Другої такої можливості не буде.
Сергій його підтримує.
– Та як я можу чимось порадувати сина, я витягнуся у нитку, а зроблю це. Тим більш, наші діти живуть не в найбільш добрі часи та не в найбільш мирній країні. Тому потрібно їм дарувати хоч трохи радощів. Відшукайте цю можливість. Ну можна зараз придбати невеличке диво на кожне свято. Не було грошей – позбирав у гаражі мотлох, здав та купив малому набір цукерок. Батьки, я зараз не до мам, саме до батьків кажу! – ви ж батьки! Я зараз чекаю на донечку, то вже заздалегідь мрію, як буду малій купляти якісь прикраси для волосся чи якісь там цікавинки! Не перекидайте ви все на матерів, будьте трохи чарівником для своєї дитини, хто знає, що їх чекає у майбутньому, то хоч з дитинства будуть теплі спогади.
Чесно кажучи, навіть втратила слова. Почути це від чоловіка було дивно та… так радісно за його родину!
Наталя і сама чекає на свята, і дітей вчить.
– А чому це я маю красти у своїх малюків радість? Ми ї Миколаю листи написали, і до Діда Мороза напишемо, і шкарпетки підчепимо – в них будемо шукати чудові медові пряники із візерунками. Ви там що хочете розповідайте, а красти у дітей – не те, на що можна давити. Ні, у мене «золотих запасів» немає. Але протягом року потроху купляю якісь дрібнички.
Взагалі ж, як з’ясувалося, із 90 опитаних Дід Мороз завітає до малечі у 62 родинах. Миколай відвідає 81 домівки, а ось Санта Клаус у нас не такий вже й бажаний гість (або ж його олені не можуть добігти так далеко?) завітає лише до малюків у 2 сім’ях. Не готові перекладати святкування у політичну площу 62 родини, 9 взагалі не замислювалися над цим питанням, а ось 19 принципово вважають, що «радянський тип святкування» не має права на існування. Звісно, кожна думка має право на існування (якщо не вдаватися до радикальних засобів, адже мітинги у дитячих садочках – це «конячка» лише обмеженого кола політиків). Проте слушну думку висловила Влада.
– Можливо, сама ідея повернутися до традицій і непогана, проте, тривалий час у нас сформувався певний погляд на святкування та традиції. Якщо хочете повністю відмовитися від радянського типу святкування, не сподівайтеся, що це буде так просто. Адже більшість сучасних дорослих – це колишні радянські діти, для який повернутися у дитинство необхідно, як подих, аби відчути свято. Можливо, діти сучасних дітей будуть сприймати старенького у червоній шубі на його онуку із довгою косою як щось віддалене та незвичне, але поки що воно буде. Це повернення у дитинство. Навіть у дорослих його відібрати – нечесно. Тому дарувати нове, не віднімаючи старого, а там час сам все розставить по місцях.
Підготувала Н. Довженко
Читайте також: Святкували Андріїв день з танцями, піснями і варениками
3288 всього переглядів, 1 сьогодні
