Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

«Будьмо вимогливі не лише до влади, але передусім до себе», – Мирослав Попович. Постать в історії та сучасності

Iнше, ПУБЛІКАЦІЇ, Суспільство 21.02.2018

10 лютого 2018 року пішов з життя моральний орієнтир українців, видатний мислитель, філософ та людина з великим серцем та гострим розумом – Мирослав Попович. Все своє життя він працював на благо своєї держави, вчив та вчився, просто і легко відповідав на складні та суперечливі запитання. Згадаємо і ми, якою людиною був Мирослав Попович.

Народився філософ у складні несприятливі, для справжніх науковців часи – 12 квітня 1930 року у Житомирі. Вищу освіту отримав у Київському університеті ім.Т.Г.Шевченка на філософському факультеті. Після навчання працював директором та вчителем історії у звичайній сільській школі. Ця звичка спілкуватись з співрозмовником просто, напевно, залишилась ще з тих часів.

Після свого вчителювання, у 1956 році вступив до аспірантури в Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. Тут він і залишився і пропрацював понад 60 років співробітником Інституту, а у 2001 став його директором.

Незважаючи на те, що Мирослав Попович ніколи не був членом жодної політичної партії чи руху, визнавав, що без політики не обійтись, але оцінювати та впливати на політичні події необхідно «під кутом моралі та порядності». Так він казав у часи президентства В.Януковича, після того, як українські інтелектуали у 2011 році створили ініціативну групу «1 грудня». В неї входили В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

Метою групи було спонукати владу до діалогу з суспільством. Були спроби провести національні столи для обговорення найбільш болючих проблем суспільства. Та значного успіху досягти їм не вдалось. Але це був прояв стійкої громадської позиції високоінтелектуальної людини, якій не може бути все рівно до того, що відбувається з країною.

Незважаючи на те, що за своє життя Мирослав Попович видав понад 400 наукових праць, присвячених проблемам логіки, методології та філософії науки, історії культури, найбільшої популярності набули книги «Червоне століття» та «Нариси історії культури України». Ці книги просто дивовижні в своїй простоті та водночас величні у глобальності піднятих у них тем.

«Червоне століття» – книга в якій сплелось мистецтво, культура, історія, філософія, література та політика. Це історія нашої країни в часи комунізму. Цікаво, що незважаючи на те, що писала її людина з непересічними знаннями, сам текст легкий і не потребує спеціальної підготовки.

Дивовижним є і те, наскільки легким та простим у спілкуванні був Мирослав Попович. Наприклад, його студенти згадують, що на лекції до нього збігались студенти з усього університету, а свої лекції він вів у вільній формі, міг навіть лежачи. Розмовляючи з ним, співрозмовники ніколи не відчували якоїсь зверхності чи пихатості. Навпаки, всім запам’яталась щира, тепла усмішка, відкриті, трохи дитячі, очі та приємний голос.

Він був активним противником обмежень, які дуже часто створюють собі самі ж люди. На все у житті він прагнув дивитись глобально, але й відзначати деталі. Яскраво ілюструє цей погляд улюблена історія Поповича, яку він часто розповідав – «Про ґудзик».

Історію про те, як знаменитий французький історик Люсьєн Февр казав іншому знаменитому французові, Клоду Леві-Стросу про те, що історик мав звертати увагу на найдрібніші деталі, приміром, як люди почали користуватися ґудзиками.

У цій дрібниці, нібито незначущій, міститься чимало несподіваного сенсу. Поява ґудзика в історії людського одягу означала культурну зміну: перехід від одягу, що є просто шматком тканини, в яку людина загортається, до одягу, який крають, шиють, і ретельно застібають.

«Ґудзик значно ліпше закриває людське тіло від інших, вибудовує дистанцію між тобою та іншим, він є одним із непомітних творців модерного індивіда.» – розповів Володимир Єрмоленко у своїй статті на сайті Громадського. Він був одним із студентів Мирослава Поповича та мав щастя спілкуватись з великим філософом і після закінчення навчання.

О одному з останніх своїх звернень до влади, під яким підписався і Попович, група «1 грудня» закликала політиків припинити війну всіх проти всіх та звернулось до народу: «Будьмо вимогливі не лише до керівництва держави, а й передусім до самих себе. Гниття і розклад, що їх ми виразно бачимо “нагорі”, є лише екстрактом того бруду, в якому погоджується жити українське суспільство “внизу”. Якщо не хочемо бути рабами чергового тирана – перестаньмо бути рабами своїх негідних інстинктів».

Поховали видатного вченого на Байковому кладовищі.

Тетяна Кострикіна

Читайте також: Сьогодні – Міжнародний день рідної мови

 

558 всього переглядів, 1 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Липень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4