Ласкаво просимо, відвідувач! [ Реєстрація | Вхід

Україна втрачає річки – по 400 на рік

ПУБЛІКАЦІЇ 02.12.2017

За чверть століття ми втратили понад 10 тисяч річок. Витоки замулюються, ніхто їх не розчищає, тому річки міліють, пересихають і зрештою зовсім зникають. За останні три роки проблема загострилась. Екологи кажуть, що русла наповнені ледве на 70% від норми. Головні загрози для українських річок – це не тільки глобальне підвищення температури та бездумна діяльність людей, а й навіть географічне розташування нашої країни.

Прісні водойми – коктейль із міндобрив, відходів і медуз
В Україні більше мільйона гектарів прісних водойм. Це як 12 Києвів, але попри це у Європі ми – маловодна країна. Наші водойми настільки забруднені, що їх не можна використовувати як джерело питної води, заявив під час прес-конференції у Києві голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков, повідомляє «Український інтерес».
Водність, тобто кількість води українських річок, менша ніж у Західній Європі. Це пов’язано з особливостями географічного розташування України, де температура вище середньостатистичної європейської, а кількість опадів менша, пояснює доктор географічних наук, головний науковий співробітник Інституту водних проблем і меліорації, професор Віктор Вишневський.
“Багато малих річок пересохло, Дніпро ледь тече, дуже сильно цвіте – ми спостерігаємо це останні два-три роки. І тут винні люди, які поводяться не тільки нераціонально, а й по-хижацьки”, – наголошує Вишневський.

За 26 років незалежності України в Києві зникли понад 100 водних об’єктів. Згідно зі статистикою, у 1991 році в Києві було 484 водних об’єктів, на сьогоднішній день їх 380.


Чи не найбільше шкодять річкам греблі. Вони змінюють течію, і вода не очищується природним способом. Тому сьогодні вода у водосховищах більше схожа на коктейль, де є всі елементи таблиці Менделєєва. У річки щодня скидають відходи та сміття не тільки великі промислові підприємства, а й малі господарства. Наприклад, торік вони “приправили” водойми країни двома мільярдами кубометрів стоків, і лише дві третини, за офіційними даними, пройшли очистку.
Чистяков також зазначив, що дощі змивають хімікати з полів у водойми, і через це мре риба. Згадати хоча б цьогорічні випадки на Житомирщині та Миколаївщині, або минулорічні випадки на Чернігівщині, Сумщині, Волині та навіть у Києві. Причина в тому, що поля підійшли впритул до водойм – попри вимоги Водного та Земельного кодексів. Ці законодавчі акти чітко визначають узбережну природоохоронну територію, на якій забороняється будь-яка господарча діяльність, окрім відпочинку. Для великих річок, таких як Дніпро, – це 100 метрів, середніх – 50 і малих – 25.
Також голова Асоціації рибалок розповів, що у Кременчуцькому та Каховському водосховищах вже нікого не здивуєш рибою-голкою, чи навіть характерною для морського лиману медузою. Річкова вода стала солонішою, зокрема через те, що для зимового посипання доріг використовується сіль. Ця суміш через каналізацію потрапляє у річку, а це вже змінює всю екосистему.
Бетонна пастка
Під загрозою сьогодні опинилися вже не тільки малі, а й середні річки. Взяти хоча б притоку Дніпра Ірпінь, береги якого місцева влада вирішила забудувати – загнати у “бетонну пастку”, як кажуть екологи. На 18 гектарах заплави Ірпеня планують звести житловий масив на 10 тисяч мешканців. Забудовники не зважають, що цю землю офіційно можна використовувати виключно для потреб сільського господарства, тобто під сади, поля, для сінокосу чи випасу худоби.
Ірпінські забудовники вже почали вивозити з річкової долини родючий ґрунт, а пустоти засипають сміттям та будівельними відходами, – б’ють тривогу громадські активісти. Вони переконані, що житловий масив уб’є річку, адже її береги заллють бетоном, а це вплине і на течію Ірпеня, і на його живлення підземними водами та струмками. Окрім того, тут вирубують ліси. Без них вода від талого снігу та дощу хлине в річку, розмиється ґрунт, волога з річки майже не буде випаровуватись назад у повітря, що призведе до засухи.
Річка ще й може помститися забудовникам.
“Природні процеси ніхто не скасовував, водність річок постійно змінюється, і той же Ірпінь може через кілька років розлитися повінню, яка реально загрожує забудові”, – попереджає професор Вишневський.


Тим часом у зоні АТО
Війна вбиває не тільки українців, а й наші річки. Військова техніка, розриви снарядів, затоплення шахт також і тих, які використовувались як сховища радіаційних відходів, отруюють ґрунти, наземні та підземні води. Через постійні перебої у системах водопостачання регіону в річки неодноразово скидались забруднювачі, а очисні споруди майже не працюють.
В ОБСЄ зафіксували підвищені концентрації азоту та фосфору в річках Сіверський Донець, Клебан-Бик, Кальміус і Кальчик. У Карлівському та Клебан-Бицькому водосховищах виявили нерадіоактивний стронцій і барій – складові сучасних боєприпасів.
Очевидно, що бойові дії паралізували будь-яку природоохоронну діяльність. Але ОБСЄ разом з урядом вже розробили практичні рекомендації у межах Державної програми реконструкції та розбудови миру в східних регіонах України. Експерти пропонують на початкових етапах відновити моніторинг, налагодити звітність, обмежити бойові дії біля небезпечних промислових об’єктів. Окрім того, у Мінську неодноразово порушувалось питання доступу фахівців-екологів до зони конфлікту.
Як не лишитися без води – є план дій до 2030 року
У Всеукраїнській екологічній лізі “Українському інтересу” пояснили, що водної катастрофи не станеться лише в тому випадку, якщо ми реформуємо всю водогосподарську галузь. Також необхідно впроваджувати Водну рамкову Директиву ЄС. Цей документ зобов’язує Україну привести стан води в річках до відмітки “добре”, а також охороняти водні ресурси і боротися із забрудненням води за європейськими стандартами. Як виявилося, над цим вже працюють.
У концепції реформи сфери охорони та відтворення вод фахівці передбачили, що зміниться принцип управління річками – з територіального на басейновий. Це означає, що опікуватимуться вже цілою річкою, а не так як зараз, коли кожна місцева влада відповідає лише за ту частинку, яка протікає по їхній території.
Також планується створити Національну водну раду. Вона стане дорадчим органом при Кабінеті Міністрів і збере у собі представників від кожного басейнового управління. А це вже можливість озвучити проблеми найвіддаленіших річок.
Концепцію обговорювали представники європейських інституцій, уряду та громадських організацій 28 листопада під час Національного діалогу щодо водної політики. Зустріч відбулася у межах проекту “Водна ініціатива ЄС плюс для країн Східного партнерства”. Завдяки цьому проекту Євросоюз підтримує Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну у сфері управління водними ресурсами, а саме виділяє гранти, фінансову допомогу, дає експертів.
Якщо реформа провалиться, і ставлення до річок залишиться таким самим, як зараз – нас чекає катастрофа.
“Може статися так, що більшість річок ми просто втратимо. І ще до того, як нагряне катастрофа, день у день будуть змінюватися фізичні властивості та хімічний склад води, у небуття йтимуть рослини і тварини, буде систематично отруюватись риба. Ми вже знищили чимало водних об’єктів, серед яких багато річок. Наприклад, неможливо відтворити красуню Либідь такою, якою вона була колись. Нині вода в ній – стічний колектор. Проекти порятунку легендарної річки так і лишилися в повітрі”, – наголошують у Всеукраїнській екологічній лізі.

Владислав Недашківський, “Український інтерес
Фото Олександра Ігнатьєва

Читайте також: Два раза “ку” перед гравицапой. Первомайцы планируют встречать новый поезд

    

2134 всього переглядів, 1 сьогодні

  

Партнери

Залишити відгук

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.

Ми у соцiальних мережах

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
  • Ad 1
  • Ad 2
  • Ad 3
  • Ad 4